Трагедія сталася в суботу, 13 жовтня на Миргородщині. 16-ти річного хлопчика на горищі власного будинку, з мотузкою на шиї знайшов 17-річний односелець, який прийшов навідати друга.
Згодом з’ясувалось, що напередодні, в четвер, юнак, після тривалої хвороби, мав наміри повернутись до Миргорода і продовжити навчання в училищі. Але в п’ятницю в учбовому закладі учень так і не з’явився.
Майстер виробничого навчання групи мулярів (де навчався загиблий) Віра Іванівна Іванченко говорить: «В п’ятницю, коли Діма на навчанні так і не з’явився, я особисто попросила його товариша та односельця Юрка на вихідних зайти до хлопчини додому і запитати причину прогулу. А вже в понеділок Юра стурбованим голосом повідомив, що Діма висить на горищі будинку. Я відразу ж повідомила директора ПТУ, яка й зателефонувала до міліції. Потім ми разом з правоохоронцями поїхали до Діми додому. Коли зайшли на подвір’я, побачили 36-річну матір хлопчика, яка перебувала напідпитку. Запитали про її сина - жінка сказала, що два дні його не бачила і сама б хотіла дізнатись де він. При цій розмові був присутній і Юрко, який сказав «Тьотю Наташо, навіщо ви таке говорите, ви ж самі в суботу мені сказали, що Діма висить на горищі». Коли ми із правоохоронцями приїхали до місця трагедії, то були всі шоковані поведінкою матері. Вразило і здивувало те, що мати Діми поводилась доволі байдуже: не виказувала ніяких емоцій, не плакала, не кричала, тільки сердито говорила: «Нашо ти Діма мені такого клопоту та позору наробив?».
Юра, односелець Діми, розповів: «Того дня, в суботу, я приїхав додому і підвечір вирішив провідати Діму. Коли зайшов на подвір’я, вийшла сп’яніла тьотя Наташа. Я спитав у неї чи може вона погукати Діму, на що вона сердито сказала: «В хаті його нема, він на горищі висить». Я пішов за хату і побачив, що біля будинку стоїть драбина, яка веде на горище, а коли заліз - за димарем, на мотузці висить Діма. Я злякався, прибіг додому і все розповів своїй бабусі. З Дімою я товаришував, але ніколи від нього не чув ніяких скарг в адресу його матері».
Через два дні хлопчика поховали на сільському кладовищі.
«Це були тяжкі похорони – говорить Раїса Михайлівна Мокрій, директор Миргородського ПТУ-44. Вся група учнів, з ким навчався Діма та його товариші прийшли, щоб з ним попрощатися. На похорон приїхав і рідний дядько Діми, який проживає окремо, в місті Полтава. Він гіркими сльозами плакав. На похороні дядько пообіцяв, що меншого братика Діми, свого 11-річного племінника забере до себе в Полтаву і буде виховувати як рідного сина».
Що ж призвело до трагедії?
У селі кажуть, ймовірно, Діма повісився через пиятику матері, постійне його приниження та злиденність в сім’ї. Говорять, що напередодні самогубства мати за щось насварила хлопця.
«На даний час ми здійснюємо перевірку усіх обставин, які могли вплинути на хід подій, — повідомив Максим Плаховський, начальник Миргородського міськвідділу міліції. - При проведенні розтину ознак насильницької смерті на тілі хлопчика виявлено не було, тому є підстави вважати, що смерть неповнолітнього наступила внаслідок навмисного самоушкодження.»
Якщо насилля над хлопчиною і мало місце в сім’ї, то воно, певно, настільки глибоко приховувалось, що про це не знали ні голова сільської ради, ні адміністрація навчального закладу, де навчався хлопчик, ні його друзі. Ці моторошні факти свідчать про те, що сьогодні батьки майже не звертають уваги на дитячі проблеми, залишаючи неповнолітніх один на один з власними переживаннями. Хлопець не залишив записки. Ймовірно, він став жертвою власних докорів сумління та самотності у подоланні внутрішньої кризи. Проте, правоохоронці продовжують з’ясовувати причини такого вчинку юнака. Після завершення перевірки будуть прийняті відповідні юридичні рішення.
