Ось уже майже місяць орденоносна і високопрофесійна українська міліція разом із Інтерполом та мільйонами земляків розшукує Ярослава Мазурка, загадкового вбивцю з торгівельного центру «Караван». Поступово ця страшна по своїй суті історія перетворюється у фарс, у привід для складання анекдотів. «Мазурком», точніше його фотографіями, не лише заповнили як загальнодержавні, так і провінційні ЗМІ, він висить на дверях і вікнах офісів, магазинів, державних установ. Навіщо? Щоб шукали?
Нещодавно автор статті провів експеримент: виходячи з одного кобеляцького магазину, на дверях якого красується портрет «караванського стрільця», запитав у місцевого працівника: «А ви Мазурка не бачили?». Той ошелешено перепитав: «Якого Мазурка?». «Та того, що на дверях у вас висить!». Посміялись і розійшлись.
І від оцього всенародного розшуку створюється враження, що насправді вбивцю ніхто і не шукає. І взагалі — чи є в реалі така людина. Пам’ятаєте ж Бен Ладена, якого теж шукали, війни розпочинали, мільярди доларів витрачали, а потім… потім світу показали понівечене тіло і сказали, що це — Бен Ладен. До цього ж моменту ми бачили «в ящику» бородатого дядька, який щось говорив на незрозумілій мові. Страшно не було, а мільярди доларів витратили.
Може й Мазурок — це черговий невловимий Джо із знаменитого анекдоту? Того й невловимий, що на фіг нікому не потрібний. Тим більше, будь-який професійний міліціонер розповість, що так бандитів і вбивць не розшукують. А роблять це «без шума и пыли». А тут убивця може із кожного випуску теленовин дізнатись де ж і хто його шукає. І має час подумати, що ж зробити, аби його не знайшли.
Та все ж комусь той міфічний Мазурок дуже потрібен. Інакше не зчиняли б стільки галасу. Для порівняння: коли в Донецьку вбили працівників «Приватбанку», такої істерії не було.
Древні латиняни казали: «Cui prodest». Тобто, шукай, кому вигідно. Дійсно, кому? Чи не закономірно, що через місяць після появи «Мазурка» в Україні наші парламентарі розщедрились на нові величезні повноваження для охоронних фірм? Тепер охоронці перетворились ледве не у приватні спецслужби — і допитувати можуть, і зброєю користуватись. Можливо, саме хазяї цих фірм пролобіювали новий закон? А під нього й «Мазурка» придумали? У результаті вони, швидше за все, матимуть нові прибутки, а ми не одного, а десятки тисяч мазурків. Адже на роботу в охоронні фірми беруть не по рекомендаціях, а по оголошеннях у газеті.
