Новосанжарська обласна команда не найкращим чином провела цьогорічний обласний чемпіонат. І завершила його на передостанньому місці у найслабшій лізі Полтавщини.
На цей чемпіонат уболівальники покладали які не які надії. По-перше, навесні активно ходили розмови про те, що фінансування команди збільшать, а отже, слід сподіватися, що і гратиме вона краще. По-друге, цього року «Стандарт» заявився у першу обласну лігу, яка фактично є третьою за силою команд після прем’єр-ліги та вищої ліги. Отже, суперники будуть слабшими і перемагати їх буде легше.
Початок сезону вселив більшості уболівальників здоровий оптимізм. Команда набрала десять очок у перших чотирьох поєдинках, а форвард «Стандарту» Віталій Баранович забивав у кожній офіційній грі. Але потім нетривалій казці для новосанжарців прийшов кінець. Віталій перестав регулярно вражати ворота суперників, а команда — набирати очки. Набравши 10 очок у перших чотирьох іграх, у решті тринадцяти команда здобула лише 7… І з першого місця скотилася на передостаннє. І бути б новосанжарцям останніми, якби не «Дружба» з Очеретуваного, яка за увесь чемпіонат розжилася усього одним очком. Лише її наша команда і зуміла обійти у підсумковій таблиці.
Так, можна пригадати, що у багатьох матчах «Стандарт» програвав мінімально — 1:0 або 2:1. Так, іноді нашим футболістам не щастило і, навпаки, дуже везло їхнім суперникам. Але факт залишається фактом: у найслабшій лізі області ми не змогли стати навіть середняком. І була б четверта ліга - ми б вилетіли у неї.
У чому причина такого провального виступу — одразу так і не скажеш. Може, у нестабільному фінансуванні? Можливо. Адже у другому колі команда відчувала серйозні проблеми із коштами і виплачувала гравцями по мінімуму. Але деякі різкі уболівальники «Стандарту» з приводу фінансів говорять так:
— Якщо він за 30 гривень не вміє грати у футбол, то за 100 він краще грати не стане!
Можливо, причина у тому, що гравці «Стандарту» не тренуються разом. І зустрічаються лише на передматчевій розминці. Це серйозний аргумент. Але з іншого боку — досить важко звезти до Нових Санжар на тренування (та ще й серед тижня) гравців, які мешкають у Руденківці, Сухій Маячці, Драбинівці чи Поповому.
Можливо, гравці команди не повністю викладалися протягом деяких матчів? Можливо. Адже епізодично «Стандарт» показував непогану гру і в атаці, і у захисті. Виходить, уміють грати, коли захочуть? Але траплялося це лише епізодично. Та й то не в кожній грі.
Можливо, головним фактором стало те, що у команді так і не з’явився швидкісний, молодий і, головне, забивний форвард? Можливо. Адже і в цьому сезоні левову частку голів забив єдиний і незамінний граючий тренер Віталій Баранович. Ще у кількох зустрічах роль бомбардира виконував Сергій Соломашенко, який у більшості ігор виходив на позиції захисника (!).
Можливо, не пішов сезон у лідерів півзахисту команди Владислава Мокляка та Олександра Кириленка. Від них у кожному матчі очікували яскравої гри, результативних передач та влучних ударів. На жаль, цього року їх дії на полі викликали більше нарікань, ніж захоплення.
Що чекає нас у наступному році? Чемпіонат з мотоболу:) Якщо чесно, то про перспективи «Стандарту» писати ще складніше, ніж про нинішній стан команди. Хочеться вірити, що в основі заграє хтось із цьогорічних «юнаків». Що у команди нарешті з’явиться власний стиль гри і вона реально зможе поборотися за перші місця (нехай і в найслабшій лізі). Хочеться прийти на стадіон і на новому табло бачити тільки один результат — перемогу «Стандарту».
