Читайте також:
Калита, калита, ти рум'яна і смачна!
Чудову виставку вишиванок зібрали вчителі Л. Гончаренко, Н. Клітко, Л. Волик, Р. Миколенко. Палахкотіли багатством кольорів рушники, вишиванки, скатертини, серветки, портрет Т. Шевченка, ікони Божі, вишиті народними майстринями нашого села. На фоні цього українського розмаїття проходило дійство, в якому господиня (Аня Мельник) з дівчатками 5 класу місила калиту, примовляючи: «Гори, вогонь, ясно, спечи нам калиту, щоб ми її кусали і горя не знали!».
Поки калита пеклася у печі, хлопці 6-7 класів жартували зі своїми дівчатами, котрі намагалися поворожити на долю: і свічки запалювали, і воду з криниці у роті носили, і балабушку місили, і жито сіяли ще й приказували: «Андрію, Андрію! Я на тобі жито сію. Приснися у сні, з ким буду жать навесні».
А потім загукували Андрія, щоб ішов «Калиту кусати». Світлої радості примножилося дітям, коли дівчатка стрічками підв’язали калиту на справжні рогачі, якими топили раніше у печі. Цю калиту стеріг пан Калитинський (Женя Сухенко), а парубки намагалися підстрибнути якнайвище і відкусити смачний шматочок.
Але яке ж свято без пісні? Наче із сивої давнини виринали пісні «Гречаники», «Я в середу родилася», «Галка», «Циганка-ворожка», «Журба» у виконанні ансамблю «Джерело» села Олександрівка й ансамблю «Древо» із Крячківки. Так, зустріч народних соловейків з двох чудових сіл - Галини Попко, Федора Роздабари, Надії Роздабари, Ніни Реви, Наталії Козій, Надії Бондарчук, Алли Дмитренко – стали початком нової традиції – зустрічатися й надалі, радувати всіх своїми піснями, все робити для того, аби наша молодь виховувалася духовно багатою. Щоб широка світова слава українських традицій і народних пісень поверталася до наших дітей.
Додати коментар
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
Вам необхідно зареєструватися, або увійти під своїм логіном
