23 жовтня у Новосанжарському територіальному центрі відбулася зустріч, присвячена поету Якову Кухаренку.
У невеличкому кабінеті зібралося близько 20 чоловік переважно старшого віку. Хтось прийшов із баяном, хтось — із збірками віршів Кухаренка. Ці люди — місцеві поети, композитори і просто поціновувачі поетичного слова та української пісні.
Захід розпочався зі слів ведучої Оксани Червоної, яка закликала присутніх пройтися стежками поезії Якова Кухаренка, та зазирнути у глибоку криницю його душі. А своїми враженнями від прочитаних віршів поділилася Тамара Паттієва, працівник районної бібліотеки:
— Я думаю, що покликання поета — будити народ. Якову Трохимовичу, судячи з його віршів, це дуже вдавалося, він був плоть од плоті з української землі, адже походив з хліборобської родини. Він гостро відчував усі ті процеси, які відбувалися в нашому суспільстві. Взяти б, наприклад, здобуття незалежності Україною: він розумів, що незалежність — це непросто, її потрібно наповнювати змістом. Читаючи його вірші, відчуваєш красу нашої мови, адже там і мальви, і ромашки, і соловейко щебече і калина росте. В Україні дуже довго мова виконувала функцію держави. Ми живемо у тривожний час, і повинні зберегти рідну мову, нашу букву «ї», оту свічечку, якої в жодній іншій мові немає».
Далі слово надали Ліді Яценко, яка свого часу працювала головним редактором у районній газеті. Вона згадувала свою співпрацю з Яковом Кухаренком, зачитувала його вірші:
— Прийшов він працювати в редакцію у досить зрілому віці, але завдяки своїй наполегливості справлявся з усім добре. Яків Трохимович навіть про тих людей, яких він висміював, ніколи говорив зневажливо, із сарказмом. «Спочатку роздивись і зрозумій, і ярлика на кожного не вішай»,— писав він. А коли він пішов працювати зоотехніком, то своєї дружби з редакцією, особливо з літературною студією, не поривав.
Потім композитор Іван Красилець розповів про своє знайомство та співпрацю з Яковом Кухаренком:
— Колись увечері ми з ним гуляли берегом Ворскли, а на ранок він подзвонив мені, що написав вірша, а я потім написав музику, так і з’явилася ця пісня.
Після цих слів композитор виконав під баян пісню «Вечір над Ворсклою». Пролунали й інші пісні. Під жартівливу «Санжарочку-полтавку» та «Ой гуляй, козаче» слухачі плескали в долоні в такт музики, потім дискутували, чи насправді козаки ходили у прийми і якого ж «козака» мав на увазі поет.
Далі дует «Сива ластівка» виконав пісні «Не гори, верба» та «Санжарські козаки», а дві жінки, учасниці «Хору ветеранів», заспівали акапельно пісню «Струмочок».
На завершення зустрічі Лідія Яценко сказала: «Яків Кухаренко живий, доки ми пам’ятаємо його твори!»
