Думаю, не помилюся, стверджуючи, що більшість читачів «ЕХО» добре пам’ятають стару добру казку, в якій головним героєм є Іван Царевич, а в ролі головного антигероя виступає Кощій Безсмертний, він же — Чахлик Невмирущий.
А пам’ятаєте, де була смерть отого невмирущого. Ні меч, ні стріла, ні спис, а ні богатирська кулацюга йому не страшні були. А досить переламати звичайну голочку і все — гаплик Кощію-Чахлику. От тільки дістати ту заповітну голочку було ой як не просто. Потрібно було через тридев’ять земель пройти, ліси, яри та інші неугіддя подолати, а потім ще й зайця з качкою вполювати. А вже тоді розбити качине яйце і знайти у ньому життєдайну голку. Важко й довго, чи не так? А інакше, не було б цікавої казки.
Схоже, що зовсім скоро, усі, без виключення, дорослі українці на собі відчують ці принади довгої дороги до яйця з голкою. Справа в тому, що нинішня українська влада планує ще одну реформу. А саме: максимально зменшити обіг готівкових грошей у державі. Для цього всіх нас, кого добровільно, більшість — примусово, привчають-переводять на розрахунки банківськими картками.
Задум державних мужів зрозумілий. Потрібно витягти з-під подушок багатомільярдні заначки українців і, поклавши у банківські установи, дати свіжої крові напівмертвій вітчизняній економіці. Адже, якби там перед виборами, та й після них, провладні економісти не заявляли про стабільний ріст невідомого чого, у реальному житті фінансова ситуація в Україні кризова. Держава ледве-ледве встигає платити зарплати і пенсії. Не даремно ж, відділення Держказначейства по всій Україні місяцями не пропускають усі інші платежі.
Крім того, перехід населення на безготівковий розрахунок дасть змогу державі слідкувати за всім і всіма. Нібито із благою метою: вивести заробітки українців із тіні, обкласти податками, а потім, наповнивши бюджет, підвищити зарплати, збудувати дороги, покращити фінансування медицини.
Усе це добре. Перелік плюсів у переході на безготівку можна ще довго продовжувати. Якби не кілька «але». Уявіть, як «зручно» орлицьким, дашківським, радянським пенсіонерам і механізаторам їздити зі своїми банківськими картками до кобеляцьких банкоматів.
Уявили? Тоді згадайте анекдот про шерифа, якого проблеми індіанців анітрішки не хвилюють. Шериф же величезну справу робить — державу рятує. Що йому до маленьких проблем пластикових чингачгуків.
