Упродовж цілого дня 15-го листопада у Новосанжарському НВК проводять заходи, присвячені Міжнародному дню відмови від куріння. З ранку у фойє школи встановлюють стіл, за яким учні 10-Б класу пропонують на листочку написати власноруч: «Я підтримую здоровий спосіб життя! І відмовляюсь від шкідливих звичок!». Школярі активно приєднуються до цієї акції. Учні заповняють аркуші та вкидають їх до величезної паперової цигарки, встановленої на столі. Черга зі школярів, напевно, має свідчити про те, що молодь переважно сповідує здоровий спосіб життя і цигарок не палить.
Повз стіл проходять учні 9-Г класу. У руках тримають великі паперові цигарки та ножиці, зроблені з фольги. Виходять зі школи і прямують до центру селища. Там вони планують влаштувати своєрідний флеш-моб проти куріння. Місцем для нього чомусь обирають площу перед райдержадміністрацією, якраз позаду гранітного Леніна. Чотири пари хлопців та дівчат застигають у скульптурній композиції: юнаки вдають, що курять величезні цигарки, дівчата — що перерізають їх ножицями. Кілька учнів стоять трохи поодаль і тримають плакат із написом «Молоде покоління проти паління!». Так вони завмирають на кілька хвилин.
— Диви, навіть не ворухнуться! Вони хоч дихають?! — сміючись, цікавляться перехожі, які спостерігають за флеш-мобом.
Постоявши напроти «білого будинку», учні йдуть далі у центр селища і повторюють свою композицію з перерізанням цигарок у інших місцях. Потім, дещо змерзлі, але задоволені, повертаються до школи.
За півгодини їм на зміну з центрального входу НВК виходять учні 7-А класу. Вони мають намір пройтися вулицями Нових Санжар та запропонувати курцям обміняти цигарки на цукерки. Солодку обмінну «валюту» несуть у величенькій корзині. Попереду дві дівчинки тримають плакат із написом: «Віддай цигарку — візьми цукерку!». Ще дві пари учнів несуть великі паперові цигарки. На одній з них зображений череп, на іншій міститься напис: «Вдихаєш дим — видихаєш здоров’я!».
Як тільки учні на чолі з класним керівником Мариною Янко підіймаються сходинками і виходять на Жовтневу, одразу зустрічають літнього чоловіка з сивим волоссям та бородою і цигаркою в руках. Діти підходять ближче, а потім за командою вчителя скандують: «Молоде покоління — проти паління!». Чоловік спочатку трохи лякається, потім зупиняється і слухає, що йому говорять школярі. Ті пропонують загасити недопалок і вкинути його у великий муляж цигарки з зображенням черепа. Чоловік сміється і трохи роздумує. Потім гасить свою цигарку об асфальт і кидає її у спеціальний отвір. Натомість бере з корзини льодяника і дякує дітям.
— Може статися, що це була остання випалена вами цигарка, чи не так? — цікавиться Марина Янко.
— Може бути, може бути, — замислено говорить чоловік і прямує далі у своїх справах.
Діти крокують до центру селища. При цьому намагаються звіддаля помітити курців, яким можна було б запропонувати обмін. Деякі дорослі поводяться досить дивно. Забачивши колону дітей із плакатами, вони переходять на інший бік вулиці. Або просто тікають.
— Мужчина, можна вас? — прохає зупинитися чоловіка середніх років Марина Янко. Він вдає що не чує.
— Ви не хочете приєднатися до нашої акції?
Чоловік злякано роззирається і швидко зникає за дверима відділення «Ощадбанку». Напевно, не хоче.
— Нас усі бояться, — сумно констатує хтось із школярів. Інші сміються.
Нарешті, навпроти центральної районної бібліотеки вдається зупинити ще одного курця. Чоловік довго слухає дітей, але не поспішає віддати їм цигарку.
— Та хай діти краще цукерки їдять! — відговорюється він. — Ага, я їм вкину недопалок, а вони його потім викурять!
Після п’ятихвилинної розмови чоловік здається і вкидає у паперову цигарку цілу пачку. Хто знає, скільки там було сигарет, але все ж таки дітям приємно.
Колона учнів переходить через дорогу і зупиняється навпроти відділення «ПриватБанку». Там біля банкомату стоїть чималий гурт людей, жінок і чоловіків. Але усі дружно запевняють, що не палять.
— Це ж дуже добре! Тоді тримайте цукерку за те, що дотримуєтесь здорового способу життя! — простягає Марина Янко жменю солодощів усміхненій жіночці. Та бере і дякує.
Діти йдуть далі. І біля магазину «Маркет» натрапляють на чоловіка явно ромської національності.
— Ви не хочете поміняти цигарку на цукерку? — дзвінко питає один із хлопчаків.
— Циганку? — не розуміюче перепитує чоловік. Діти весело сміються.
— Ні-ні! Цигарку! — пояснюють.
Чоловік говорить, що цигарок не має. Але від цукерки не відмовляється.
Узагалі, якщо вірити всім, хто того дня зустрічався учасникам акції, то Нові Санжари, напевно, є містечком із найменшим числом курців. Адже більшість перехожих запевняли учнів у тому, що вони не палять, тому і цигарок не мають. А ті, у кого в кишені таки виявлялися сигарети, доволі неохоче з ними розлучалися. Так, двоє чоловіків, яких діти зупинили в центрі селища, довго недовірливо вислуховували учнів, потім кілька разів поривалися піти. Доки один таки не попрохав товариша:
— Та кинь ти їм цигарку! І пішли.
Чоловіків витяг з кишені пачку, дістав одну сигарету і з явним жалем віддав дітям. Від цукерок відмовився.
Найбільш ощадливими виявилися курці, які того дня торгували і скуплялися на новосанжарському ринку. Більшість із них або приховували, що палять, або просто відмовлялися міняти цигарки на цукерки.
— Ми не курим, ми п’єм! Для нас нічого немає? — сміється повновидий чоловік.
— А шо? Ви цигарки роздаєте? — допитується його сусід. — Е нє, у мене хлопці не курять. А от дівчата по тому ряду — курять усі.
Утім, і «дівчата», і «хлопці» із сусіднього ряду запевняють, що не палять. Більшість покупців також притримується такої ж стратегії — не курю, цигарок нема. Деякі відповідають досить грубо.
— Відчепіться від мене, — різко говорить худорлявий чоловік, який палить біля ветеринарного кіоску. — Хай діти їдять цукерки, а я краще буду курити!
Інший також відмовляється від пропозиції загасити цигарку та обміняти її на солодощі.
— Ідіть звідсіля, не позорьте нас! — сердито бурчить чоловік.
Ще один покупець іде через ринок, тримаючи у руках мішок із картоплею, а в зубах — запалену цигарку. Діти пропонують йому долучитися до акції.
— Зараз, мішок покладу, — обіцяє він. Але поклавши мішок до багажника авто, чоловік швидко обертається і хутко йде повз гурт дітей. Ті гукають до нього, але він не обертається. Дорогоцінну цигарку з зубів не випускає.
Діти не засмучуються таким невдачам і до своєї школи повертаються з гарним настроєм. Адже якусь кількість цигарок їм все-таки вдалося виміняти. Шкода лише, що для деяких дорослих сигарета ціною у 50 копійок виявилася дорожчою, ніж бажання підтримати дитячу акцію.
з акції