Древні латиняни говорили: «mеmento mori», тобто, «пам’ятай про смерть». Цей крилатий вислів можна розуміти по-різному. Мені, наприклад, здається, що древні мудреці нагадували собі та іншим про плинність часу і скороминучість людського життя, закликали насолоджуватись кожною миттю нашого існування у цьому світі. Не забуваючи при цьому й про почуття міри. Усе ж не з’їси, не вкрадеш, не заробиш і не завоюєш. Хоча єгипетські фараони і намагалися.
Та останнім часом автор помітив у частини знайомих земляків раптові прояви гедонізму. Люди чомусь почали жити, як ніби останні дні на планеті. Вони кілограмами купують у магазинах тропічні фрукти, дорогі морепродукти та інші чужоземні делікатеси і їдять, їдять, їдять. Ніби тільки вчора голодомор пережили.
Та найцікавішою в цій гастрономічній вакханалії є причина, котра спонукає об'їдатися. Поштовхом до поїдання делікатесів стали чисельні повідомлення у ЗМІ про майбутній кінець світу. Одні прогнозують його на дванадцятий день, дванадцятого місяця, дванадцятого року. Інші дещо відтерміновують початок Апокаліпсису, призначаючи його на день, коли закінчується календар Майя. До цієї дати теж небагато залишилось — якихось чотири тижні.
Потім, за прогнозами різного роду віщунів, планети вишикуються в один ряд і настане повний гаплик. Пощезне електрика, стільниковий зв’язок, до нуля впадуть котирування акцій на фондових біржах, стрімко девальвується гривня і, навіть страшно подумати, американський долар. Страх Господній та й годі. У когось у передчутті Апокаліпсису рука тягнеться до пістолету, у декого — до гаманця, щоб витратити останні гривні на придбання ананасу. Як же це, жити кілька місяців без електрики, телевізійних шоу, без обговорення перипетій чергової серії турецької саги про нашу Роксолану?
Що ж, можливо, загроза близького кінця світу парадоксальним чином дасть нам змогу отримати хоча б якесь задоволення від життя, згадати про справжні цінності. За чотири тижні потрібно встигнути спробувати чогось смачненького, провідати рідних, обдзвонити всіх друзів, прочитати улюблену книгу.
Хоча, по великому рахунку, усі вищезгадані «жахи» є Апокаліпсисом? Адже більшість часу свого існування людство жило без мобільного зв’язку, акцій і доларів. От і зараз — погріб повен консервації, а читати можна і при свічці.
