Найбільшою несподіванкою цьогорічних виборі до Верховної Ради став неочікувано високий результат «Свободи». При цьому не лише за списком, але й по мажоритарних округах. Так, з Полтавщини у парламент по округу № 145 пройшов свободівець Юрій Бублик. Саме з ним минулого тижня ми говорили про Верховну Раду, вуличні протести та роботу з виборцями.
Із Юрієм Бубликом ми зустрічаємось у Полтаві. Ще офіційно не вступивши у повноваження народного депутата, він уже проводить зустрічі із людьми на власному виборчому окрузі. Після завершення чергової з них погоджується приділити час журналістам «ЕХО». Бесіду ми ведемо у затишному «Кіото-барі». І доки нам приносять чай, Юрій Бублик розповідає про свій шлях до Верховної Ради України.
— Пане Юрію, рішення йти у депутати Верховної Ради було заздалегідь обдуманим чи все-таки більшою мірою спонтанним?
— Рішення прийшло само. Я завжди притримувався думки, що влада повинна належати людям, які живуть на цій землі. Ще у 2004‑му році під час Помаранчевої революції я у валянках і фуфайці стояв на Майдані. І тоді я казав своїм товаришам: «У цих валянках я зайду до Верховної Ради!» Через вісім років мої слова справдилися. Завдяки підтримці громади на моєму окрузі мені вдалося стати народним депутатом.
— Під час виборчого процесу Ви відчували тиск з боку адмінресурсу? Якщо так, то як із цим боролися?
— Тиск був. Але я сприймав увесь цей адмінресурс з усмішкою. Тому що у них нічого не вдавалося. Ви ж знаєте, усі негарні речі — як бумеранг, повертаються до того, хто їх запустив! Так, проти мене сфабрикували кримінальну справу. Але мене підтримали. Підтримали партійці із «Свободи», представники моєї Ковалівської громади, які приїздили і пікетували суд. І зрештою ця кримінальна справа розсипалася. А я зміг продемонструвати, що я не сам. Що за мною стоять люди. А це — основа будь-якого політика, якщо за тобою стоїть громада!
— Ставши народним депутатом, Ви зможете вирішити усі проблеми ваших виборців?
— При зустрічах із людьми я кажу так: «Мене звати Юрко! А не Ісус Христос!» Одразу вирішити проблеми не вдасться. Але люди завжди можуть розраховувати на народного депутата. І мій мандат буде працювати на них усіх. Уже після виборів я поїхав на зустріч на Котелевщину. Так от там люди вперше за 21 рік бачили живого народного депутата! Вони спершу гадали, що тут має бути якийсь підвох!
Люди повинні розуміти, що завжди можуть розраховувати на мою підтримку. Але і я, у свою чергу, розраховую на них, на зворотну реакцію з їхнього боку. У разі потреби я буду звертатись до Верховної Ради, до Кабміну. І якщо питання вирішуватимуться не на користь простих людей, то я знатиму, що наступного дня зможу вивести на вулицю 20–30 тисяч своїх виборців, які допомагатимуть мені відстоювати їхні інтереси. Тільки якщо ми будемо дієвими, будемо активними, будемо захищати себе і свого сусіда — тільки тоді зможемо змінити життя в Україні!
— Наскільки важко було виграти вибори до Верховної Ради? І як вдалося переконати людей голосувати саме за Вас?
— Виграти було нескладно. Ті самі вибори сільського голови, тільки трохи більшого масштабу. Найперше я розраховував на Ковалівську громаду, у якій уже три роки працюю сільським головою. У нашій сільській раді голосує 3800 людей. Ну, припустимо, я не усім подобаюсь, але нехай 2000 з цього числа є моїми прихильниками. Так от, ці дві тисячі людей були моїми підсвідомими агітаторами. Вони у повсякденному житті зустрічалися із тими-таки мешканцями Полтави і розповідали їм про те, як працює у нас сільська рада. Що змінилося у нас за останні роки. Людей це переконує більше, ніж якась проплачена агітація.
— Після обрання народним депутатом Ви плануєте змінити прописку на київську?
— Як обіцяв під час передвиборчої компанії, з Ковалівки я переїздити не буду. У Київ їздитиму, як студенти їздять на сесії. У міжсесійний період працюватиму у своєму 145‑му окрузі. У мою приймальню, яка знаходитиметься в обласному центрі, зможуть звернутися мешканці Полтави, незалежно — прописані вони в моєму окрузі чи ні! Я ж все-таки народний депутат, а не лише представник певної території. Загалом ми з помічниками провели такий нескладний математичний розрахунок. Якщо у Верховній Раді 450 народних депутатів, а в країні проживає близько 45 мільйонів чоловік, то на одного народного обранця припадає близько 100 тисяч чоловік, за яких він несе персональну відповідальність! Зробивши цей підрахунок, ми зрозуміли, що відпустки у найближчий час у нас, напевно, не буде!
— Після обрання Ви вже встигли побувати у Верховній Раді?
— Такої нагоди ще не було. Мені повідомили, що уперше ми зберемося у стінах парламенту чи то 12‑го чи то 14‑го грудня. Так що офіційно я ще не народний депутат, а лише кандидат, який переміг на виборах. Але наперед хочу повідомити усім представникам влади чи бізнесу, які захочуть через мене вирішувати якість питання: коли я стану депутатом, я буду брати хабарі! Великі хабарі! Через будь-який із дитячих будинків, яких на Полтавщині, здається, шість! Хочете, щоб ваші інтереси лобіював депутат Бублик — перерахуйте гроші на будь-який з цих дитячих будинків!
— Уперше в історії незалежної України у Верховній Раді буде фракція партії «Свобода». Чим робота депутатів‑націоналістів буде відрізнятися від дій представників інших політичних сил, які раніше приходили до парламенту?
— «Свобода» була, є і залишиться вуличною політичною силою, яка йде до людей. Нашими механізмами боротьби, як і раніше, залишаться акції непокори, протести, пікети. Від цього ми не відступимо. Далі. Прийшовши у парламент, ми будемо діяти чітко у рамках проголошеної «Свободою» Програми захисту українців. На передвиборчих зустрічах з людьми я часто говорив: «Ніде не загубіть мої агітки! Через деякий час я приїду і ви мене спитаєте по пунктах: що виконано, а що — ні!».
— Які законопроекти Ваша політична сила буде найпершими виносити на голосування у парламенті?
— У нас є близько 80 таких законопроектів, які ми узгодили із партнерами з «Батьківщини». Їх ми і будемо пропонувати для прийняття. Щодо конкретної проблематики місцевого рівня, то саме тому я вже зараз поїхав Котелевщиною, аби опрацювати певний перелік питань, які потребують вирішення. Якщо брати із самого низу, то це проблеми місцевої інфраструктури — закриття шкіл, облаштування вуличного освітлення, ремонт доріг, запровадження вивезення сміття.
Якщо брати більш серйозні проблеми, які спільні для мешканців усієї області, то це закупівельні ціни на молоко, які сьогодні становлять 2 гривні за літр замість обіцяних 3,5 грн. Це питання низької плати за оренду земельних паїв. Це величезні суми, які людина повинна сплатити при оформленні спадщини.
— А як щодо проблеми відсутності робочих місць? Де можуть знайти роботу прості селяни?
— Я переконаний, що землю мають обробляти ті, кому вона належить і хто на цій землі проживає. Якщо фермер живе у цьому селі, він зацікавлений у тому, щоб була школа, був дитячий садок, була інфраструктура. А київський латифундист у цьому ніяк не зацікавлений, тому що село, точніше, його мешканці, не входить у сферу його інтересів. Тому держава повинна виступити на підтримку малого сільгоспвиробника. Тільки тоді, коли він зможе твердо стояти на ногах, він зможе подумати, наприклад, про тваринництво, яке дає значно більше робочих місць.
— Часто у ЗМІ пишуть про те, що «Свобода» йде до Верховної Ради виключно із пакетом питань суто ідеологічного характеру. Наскільки це відповідає дійсності?
— Варто почитати нашу Програму захисту українців. Там перераховані усі пункти, які стосуються як економічного, так і політичного реформування країни. Щодо проектів законів суто ідеологічних, то багато з них дійсно потребують негайного прийняття. У першу чергу ми домагатимемося прийняття закону «Про захист української мови». Щоб у нашій державі були створені усі умови для її гідного розвитку. Ми також вимагатимемо повернення графи «національність» до паспорту і свідоцтва про народження. Ці та багато інших питань вимагають негайного вирішення не менше, ніж ті, які відповідають за економічний чи політичний розвиток країни.
— Пане Юрію, чим Ви поясните такий успіх «Свободи» на цьогорічних виборах до Верховної Ради? Чи є це ознакою того, що в Україні стало більше націоналістів?
— Люди у країні бажають змін. Оскільки «Свобода» ці зміни пропонує, виборці за неї і голосували. При цьому багато з них робили це і скрипіли зубами. Але все одно голосували! Так, ці люди, можливо, і не поділяють націоналістичного світогляду, але вони покладають великі надії на «Свободу».
— Але ж опозиція не отримала більшості у парламенті, і більшості з анонсованих законів прийняти, скоріш за все, не вдасться! А без виконання обіцянок «Свобода» не розчарує своїх виборців?
— Наша фракція буде монолітом. У нас не буде «тушок». Ми будемо послідовними. І якщо ми покажемо справжню силу свого духу і своєї ідеї, то до нас потягнуться інші. Тому що тягнуться, як правило, до сильних. І я вірю, що ближче до президентських виборів навколо «Свободи» сформується парламентська більшість!
— А на виборах президента переможе…
—… Олег Тягнибок, який стане першим гетьманом незалежної України! Він зможе стати справжнім лідером української нації і не повторить тих помилок, які у свій час допустив Ющенко.
Досьє
Юрій Васильович Бублик народився 1 грудня 1973 року в селі Новоселівка (Полтавського району, Полтавської області) в родині українців. Одружений. Має трьох доньок: Ганну, Анастасію та Єлизавету.
З 2010 року є членом ВО «Свобода». З 2011‑го — заступник голови Полтавської обласної організації ВО «Свобода». На останніх місцевих виборах (у 2010 році) провів до Ковалівської сільської ради 18 депутатів свободівців із 30 можливих, до Полтавської районної ради — 3 депутатів. А сам виборов посаду Ковалівського сільського голови.
На виборах до Верховної Ради 28 жовтня 2012 року переміг у 145‑му виборчому окрузі, набравши 36,45 % голосів. Його головний конкурент — самовисуванець Володимир Макар — отримав 30,31 %.
