Якщо ваша дитина прийшла зі школи із синцем, хто у цьому винен? Однокласник, який стукнув його під око? Чи батьки однокласника, які неправильно виховали свою дитину? Чи вчителі, які не догледіли за учнями і дозволили одному побити іншого? Чи директор школи, який у навчальному закладі взагалі-то відповідає за все? Однозначної відповіді у житті не буває. І, як правило, у таких випадках буває кілька варіантів розвитку подій.
Варіант перший. Житейський. «Та що там такого?! Ну побилися діти. Усі билися! І носи розбивали, і з синяками ходили. Чого його роздувати?» Цей варіант, як правило, найпоширеніший. Якщо поглянути з одного боку, то він, в принципі, має право на існування. Ну дійсно, як десять вчителів протягом періоду у п’ять-шість годин можуть безперервно встежити за сотнею (кількома сотнями) учнів? Відвернувся чи вийшов на кілька хвилин, а один вже встиг іншому синець поставити! Зумисне чи випадково — хто вже тут розбереться? І у чому винен директор? Він, в принципі, навчальний процес забезпечив, про харчування дітей та про опалення школи подбав. Ну як йому добитися того, щоб за рік Петрик ні разу не вдарив Івасика? Якщо не винні вчителі та директор, можливо, тоді винні батьки Петрика? Але ж вони напевно що не вчать вдома свою дитину бити однолітків. І щиро вірять, що їхня дитина чемна, вихована і розумна. Житейський варіант непоганий. Але він так і не дає відповіді на питання: чому під оком вашої дитини з’явився синець?
Варіант другий. Жорсткий. Винні усі. Сам Петрик, який не має права бити вашу дитину. Учителі, які не помітили назрівання конфлікту у дитячому колективі. Батьки Петрика, які все ж таки у першу (а не в останню) чергу мають займатися вихованням власної дитини. Директор школи. Просто тому, що він у навчальному закладі дійсно відповідає за все. Отже, і карати треба всіх. Директора бажано звільнити. Учителю винести догану. На батьків Петрика подати до суду. Самого Петрика поставити на облік. Цей варіант непопулярний, тому користуються ним одиниці.
Насправді ні перший, ні другий варіант не є ідеальними. Ані надмірна м’якість, ані принципова жорсткість при вирішенні шкільних конфліктів навряд чи стануть гарантією того, що діти у навчальному закладі зовсім перестануть битися. Але зменшити кількість випадків проявів агресії можна. Щоправда для цього потрібно виконати кілька необхідних умов. По-перше, батьки повинні не зациклюватися виключно на роботі та заробіткові грошей, а цікавитися особистим життя власної дитини: її інтересами, колом спілкування, проблемами тощо. Школа, у свою чергу, не повинна вперто приховувати випадки побиття одними учнями інших. Тому що безкарність та вседозволеність обов’язково призведуть до повторення у майбутньому.
Якщо ваша дитина прийшла зі школи із синцем, ви напевно що будете шукати винних. А що, коли переформулювати питання так: якщо ваша дитина прийшла зі школи і розповіла, що побила там однокласника, хто буде винним у такій ситуації?
