В 90‑х роках минулого століття в Україні був популярним американський фільм «Червона спека» з Арнольдом Шварцнеггером у головній ролі. В одному із епізодів радянський міліціонер, який поїхав у відрядження до США зайшов у звичайнісінький відділок тамтешньої поліції. І був вельми здивований побаченим там величезним акваріумом. Йому пояснили, що споглядаючи під мелодійну музику за чудернацькими рибками поліцейські знімають із себе стресове навантаження. І запитали: «А як у вас знімають стрес?» «Водка», — відповів Шварцнеггер-міліціонер. Тут автор фільму, як кажуть, «поцілив у яблучко».
На жаль, алкоголь був і є на пострадянському просторі найрозповсюдженішим і заспокійливим, і, водночас, підбадьорливим засобом.
Житель Кобеляк Володимир Семеніченко вже три роки, як не вживає ні алкоголю, ні тютюну. В один прекрасний для себе та оточуючих день «зав’язав». І впевнений, що зробив це раз і назавжди. Натомість Володимир Ілліч повернувся до свого давнього захоплення — розведення папужок та акваріумних рибок.
Захоплення це прийшло до кобеляцького пенсіонера ще в далеких 60‑х роках, коли він жив і працював у Маріуполі. «Здається, в 63‑му я купив собі перший акваріум, — пригадує Семеніченко. В ті часи багато людей рибок розводили. Я теж ними захворів». Маріуполь був портовим містом. Моряки ходили в «загранку», часто привозили додому екзотичних тваринок. Найчастіше то були тропічні акваріумні рибки та папуги. Тому, цього краму на стихійному зооринку вистачало. Семеніченко, який працював на залізниці, також придбав собі рибок та птахів. Перший його акваріум вміщував у собі всього-на-всього 30 літрів води. В ньому юний залізничник розводив гуппі — найвитриваліших і найменш вибагливих рибок. А пару хвилястих папуг, яких придбав практично одночасно, поселив у залізничному депо. Згодом юнацьке захоплення з його життя витіснили дорослі турботи. І, приїхавши в середині 80‑х в Кобеляки він забув про рибок та тропічних птахів. Зведення власного будинку, народження дітей не залишали часу для якихось хоббі.
У 2007‑му Семеніченко повернувся до юнацького захоплення. І зараз його будинок схожий на міні-зоопарк. В двох акваріумах плавають екзотичні скалярії, гуппі, мечоносці, блакитні неони, сомики, циклоземи кубинські. І, нарешті, гордість акваріуміста — величезні «золоті рибки». А в клітках цвірінчать, співають і перелітають із жердини на жердину два десятки хвилястих папужок.
На Миколая у зоородині Володимира Ілліча відбулось поповнення. Самка мечоносця народила із сотню малесеньких рибинок. З’явились пташенята і в родині папужок. Мікроскопічні, ледве помітні меченосенята плавають в окремому «родильному» акваріумі. «Щоб дорослі їх не поїли», — пояснює Ілліч. Він дістає із клітки пташеня папужки. Голе, рожевого кольору пташеня майже непомітне на людській долоні. І лише великі чорні очі вказують, що воно ж таки є. «Оце на Миколая одне вилупилось, чекаю ще двох», — з гордістю говорить чоловік. Він пояснює, що папужки можуть вилуплюватись протягом тижня. Самка, як правило, відкладає два яєчка. А потім може донести ще кілька. Доки вона сидить на яйцях її постійно годує самець.
Готуючись до поповнення в сім’ї пернатих, їх господар почав заздалегідь готувати нове житло для молодих папуг. Зараз одна із кімнат будинку Семеніченків перетворилась на майстерню. Ілліч збирає величезну клітку, її можна назвати навіть міні-вольєром. «Одних шурупів вже штук вісімсот вкрутив», — хвалиться майстер. Клітка обійдеться йому в тисячу гривень. Але він на це не зважає. «Пенсії поки що на все вистачає. Та й на що її витрачати ще? Діти влаштовані, горілки я не п’ю, от і трачу гроші для душі».
Лише на корм для своїх підопічних орнітолог-акваріуміст витрачає щомісяця триста гривень. «Для всіх видів риб вибираю корм спеціальний, лише для них придназначений», — пояснює Семеніченко. Для папужок він купляє на ринку просо, а потім підмішую до нього спеціальні мінеральні добавки.
Вирощених рибок і папужок Володимир Семеніченко не продає. Не хоче робити на своєму захопленні комерцію. Хоча знає, що у більших, таких як Полтава, містах, на рибках та папугах люди заробляють непогані гроші. Так кількамісячний хвилястий папуга при оптовому продажу коштує 30–40 гривень. Не менше «просять» і за невеличких «золотих рибок». А в Семеніченка вони просто величезні. А ось така рибка, як дискус, коштує близько двохсот американських доларів. Це мрія Володимира Ілліча. Своїх же рибок та попугаїв він поки що дарує. Жалкує, що ні з ким в Кобеляках мінятися. Говорить: «Є в Кобеляках люди, в яких і рибки цінні є. І акваріуми на півстіни, ледве не на тонну води. Але вони себе не афішують».
А ще Володимир Семеніченко мріє викопати в дворі невеличкий ставочок і розвести в ньому «золотих рибок». «Вони ж з сімейства коропових, то житимуть і в ставку», — розповідає чоловік. До зграй папуг він планує додати ще голубів — білих павичів. «І великого попугая заведем –Ару», — хвалиться дружина Катерина Василівна. Вона підтримує чоловіка в його починаннях.
Черговий етап розвитку пенсіонера-акваріуміста-орнітолога потребує чималих капіталовкладень. Тут вже його пенсії не вистачить. Але він сподівається на допомогу дітей. «Буде в мене й голуб’ятня, та не якась старорежимна, а сучасна по євро вимогах», — вголос мріє Семеніченко. І закінчує розмову: «Ну що, пішов я до свого пташника, годувати пора. У них режим».
