З дня проведення в Кобеляках засідання полтавського «Медіа-клубу», на якому пролунало чимало критики на адресу правоохоронних органів, виголошено кілька сенсаційних і скандальних заяв, минув майже місяць. Але інтерес до цієї теми не спадає. Вже очевидно, що явні і приховані учасники протистояння збирають один на одного нові компрометуючі дані. Редакція «ЕХО» просто не встигає перевіряти повідомлення про те, як і де нагрішив той чи інший учасник конфлікту. З’являються нові і нові свідки, готові розповісти про отого чи оту «правду і тільки правду». Та й чи потрібно це робити? Адже таким чином можна звести навіть найсвітоглядніше протистояння до банального порпання в чужій брудній білизні.
Із суддею Володимиром Зацеркляним ми домовились зустрітись і поговорити «для преси» ще після закінчення засідання «Медіа-клубу». Надто ж несподіваним був саме його виступ. В такій привілейованій корпоративній системі, як українська судова, не прийнято виносити «сміття з хати». А тут раптом — і східна деспотія в суді, і в райвідділі міліції речові докази зникають. І ще багато чого.
Зустріч із суддею потрібна була й для того, щоб дізнатись чи дійсно він оперує задокументованими фактами, чи зробив свої заяви під впливом емоцій, які вирували під час засідання «Медіа-клубу». Всі ми, навіть найрядовіші обивателі, багато чого знаємо про особливості роботи українських правоохоронних органів. Але говоримо про це лише вдома на кухні. Адже «знати» і «довести» — це зовсім різні поняття.
Наша розмова відбулась в приміщенні редакції «ЕХО». Володимир Костянтинович одразу ж продемонстрував солідний стос паперів, який приніс з собою. І сказав: «Бачте, ось вони, документи на підтвердження моїх слів».
«Атмосфера в суді давно є нездоровою»
Інтерв’ю із суддею Володимиром Зацеркляним умовно можна розділити на дві частини. Перша — більш емоційна і менше задокументована — стосується проблем в роботі районного суду. Друга — порушенням в діяльності місцевих міліціонерів.
— Володимире Костянтиновичу, що ж все-таки спонукало виступити Вас на «круглому столі»? У вас гарна робота, напевне, дуже й дуже пристойна зарплата, ба, навіть недоторканість. І раптом. Навіщо це Вам?
— Мені зараз дуже хочеться, щоб і ви, і читачі «ЕХО» повірили — я говоритиму щиро. Той виступ під час «круглого столу» був невипадковим. Це не був прояв неконтрольованих емоцій. Рано чи пізно це мало статися. Я б все одно виступив, як не на «круглому столі», так в пресі.
Так, в плані матеріальних благ в мене давно все в порядку. Але ж є і духовні цінності. І, можливо це пов’язано з віком, але життєві пріоритети починають змінюватися. Починаєш розуміти, що відносне матеріальне благополуччя не є головним. Надто ж коли за ним стоїть брехня, лицемірство, а то й порушення закону.
Атмосфера в Кобеляцькому районному суді вже досить давно є далекою від нормальної. Судді розділені по категоріях. Я досить давно потрапив до категорії неугодних. Приміром, собі голова суду брала для розгляду так звані легкі справи, по яких і спору особливого не передбачалось. Все що важче — Зацеркляному. Є в суді ксерокс для службового користування — ним розпоряджається виключно голова суду. Навіть працівники прокуратури не можуть ним скористатися, не говорячи вже про простих людей, які є учасниками судових засідань.
На зборах суддів, які в Кобеляках чомусь проводять одночасно зі зборами трудового колективу лише спробуй подати голос, висловити власну точку зору, як на тебе сипляться образи. Кілька разів мені доводилось звертатися за допомогою до медиків в районну поліклініку. Так Рожкова і Тесленко обдзвонювали лікарів і попереджали їх, що то, мовляв, суддя придурюється.
Кажуть, що Рожкова, як керівник, є добрим господарником. А чому ж тоді і до сьогоднішнього дня (розмова відбувалась в середу) ганок суду вкритий льодом. Ви скажете — це дрібниці. Так от, із таких дрібниць складається велике.
Дуже довго можна говорити про суддю Тесленко…
«Ось, дивіться, документи»
— Володимире Костянтиновичу, про суддю Тесленко й так вже багато говорили й писали, чимало її критикували. Давайте поговоримо про інше. Зокрема, про зникнення речових доказів із райвідділу внутрішніх справ та про наркотики, які нібито міліціонери підкидають громадянам.
— Так, давайте. Почнемо із речових доказів. Ось дивіться документи (Показує). Начальник райвідділу внутрішніх справ Анатолій Гриценко розповідав вам, як журналісту, що оперує лише фактами, а суддя Зацеркляний — словами. Так давайте процитуємо читачам витяг з документу, який називається «Постанова про повернення виконавчого документа». Тут є підписи державних службовців, є печатки. Це беззаперечний факт. (цитата) «… 05.10.2009 року з метою виконання даного виконавчого документа державним виконавцем було здійснено вихід до боржника та встановлено, що бензобак синього кольору на зберіганні відсутній. Зі слів працівників РВ УМВС стало відомо, що на зберіганні в кімнаті збереження речових доказів знаходиться двигун човновий «Вихрь-30» № 5803858. При огляді вказаного двигуна виявлено, що він під № 5803858 в книзі обліку речових доказів не значиться, в кімнаті збереження речових доказів відсутній На запитання щодо риби, працівники Кобеляцького РВ УМВС пояснили, що риба, відповідно до довідки, знаходиться у ПП Коломійця С. В. При здійсненін виїзду до ПП Коломійця С. В. було встановлено, що риби він на зберігання не приймав, а довідку написав на прохання працівників Кобеляцького РВ УМВС. Того ж дня начальником Кобеляцького РВ ГУМВС повідомлено, що ним буде проведена службова перевірка по вказаному факту та призначена зустріч державному виконавцю на 13.10.2009 року».
Оце документ. До речі, державний виконавець ще приходив у райвідділ міліції. І речові докази там так і не з’явились. І начальник міліції службову перевірку так і не провів. А наша доблесна прокуратура так і не порушила по даному факту кримінальну справу. Хоча повинна по закону це зробити. Але не робить. Тому, що в Кобеляцькому районі міліція, суд і прокуратура «співпрацюють». Це вони так говорять. Але ця «співпраця» дуже схожа на мафіозну організацію.
— Зрозуміло. А що Ви можете сказати з приводу наркотиків?
— А про темні справи міліції з наркотиками знають в Кобеляцькому районі дуже багато людей. Але вони мовчать, бо бояться. А я не боюсь. От скажімо, жив у Кунівці такий собі громадянин З. На жаль, він вже помер. Чоловік був класичним алкоголіком. Він далі Кунівки й пересуватись не міг. І в той же час його затримували аж в Новосанжарському районі зі зброєю і наркотиками. І таких кримінальних справ по наркотиках — десятки. Міліціонери беруть одиноких беззахисних п’яниць і «вішають» на них зберігання наркотиків та вогнепальної зброї. Будь-яка ретельна перевірка це підтвердить. Аби ж її хтось провів. Йдемо далі. Ось вам ще один документ, ще один випадок.
Розглядається кримінальна справа по наркотиках. Підсудний все визнає, розповідає, де конопля росте, як він її збирав. І додає: «Та вона й зараз там росте». І в той же час співробітник Кобеляцького райвідділу внутрішніх справ свідчить, що коноплі в тому місці не виявлено. Як ви думаєте, чому міліціонер приховує правду?
