Номінація «Політик року»
На погляд редакції, на звання політичних лідерів року в Кобеляцькому районі претендують виключно голова РДА Анатолій Таранушич та його колеги з Партії Регіонів.
І це навіть не дивлячись на відносну поразку правлячої політичної сили на парламентських виборах. Поразку в одному окремо взятому регіоні. Адже за підсумками голосування в районі, регіонали вчергове не змогли обійти об’єднану опозицію.
Але такою вже є ментальність жителів Полтавщини. Вони ніколи не підтримували Партію Регіонів України, не відзначались особливою симпатією і до діючого Президента. І навряд чи поміняють свою точку зору у найближчі кілька років. Хоча… Зважаючи на відсутність у районі, та й у всій Україні, справжньої, а не бутафорської опозиції, навіть уперті кобелячани можуть змінити свої політичні уподобання. Усе ті ж результати виборів показують, що резерв довіри до ніби опозиційних «Батьківщини» і «Фронту Змін» поступово вичерпується. Як приклад, прорив «Удару» і «Свободи». Ці партії забрали голоси не в регіоналів. За них голосують, у основному, колишні симпатики проектів Юлії Володимирівни та Арсенія Петровича. А «регіональний» електорат залишається незмінним.
Та облишимо велику політику. Про неї й так забагато говорять. Перейдемо до справ наших, маленьких, районних. Чому саме Анатолія Таранушича та його колег із Партії Регіонів ми вважаємо політичними лідерами року, що минає? Та тому, що вони все роблять правильно, як і повинні робити люди, котрі мають владу і намагаються її зберегти.
Уже ні для кого в районі не є секретом, що всі основні рішення, які стосуються життєдіяльності не лише всього району, а й міста і окремих сільських громад, приймаються в кабінеті голови райдержадміністрації. «А районна рада?», — запитаєте ви. А районна рада просто освячує одностайним голосування те, що вирішив Анатолій Олексійович.
Подібним чином у сучасній кобеляцькій історії зумів концентрувати владу і маніпулювати депутатами лише Олександр Копелець, у свою бутність головою РДА. Та все ж, Олександр Олександрович так і не зумів досягти такого рівня загальної вірнопідданості, як це вдалося Анатолію Олексійовичу. У Копельця до кінця його каденції залишався один серйозний опонент — Олександр Ісип із своєю міськрадою. Зараз і цього немає. Олександр Михайлович теж у рядах Партії Регіонів. Анатолій Таранушич зумів підібрати ключики і до нього, і до міських депутатів. Згадаємо нещодавнє дружнє голосування за проект по будівництву в Кобеляках басейну. Це для міста нині найпотрібніший об’єкт? Спірне питання, яке, до речі, ніхто навіть не обговорював. Між тим, райцентру вже давно «горить» будівництво нового дитячого садка. Хоча, ніде правди подіти, саме Таранушич вніс левову долю участі в тому, що в місцевому бюджеті з’явився мільйон для початку будівництва.
«Дайош» сесію за 15 хвилин
Не інакше як віртуозною, можна назвати політику нинішнього голови РДА у ставленні до опозиції. Він когось зі скандалом із роботи знімав? Ні! Навпаки, нинішні лідери районних організацій начебто опозиційних партій фактично корм із рук беруть у влади. Згадайте, Ніна Ясинська, очільник «Батьківщини», керує Бюро технічної інвентаризації. І хто її контракт затверджує? Правильно — районна рада. А хто в ній має більшість і хто нею керує? Більшість — у регіоналів, керує де-юре Юрій Тагадюк. А де-факто, здогадайтесь хто?
Лідер іншої ніби опозиційної партії «Фронт Змін» Таміла Шевченко, узагалі, є прямим підлеглим голови райдержадміністрації. Недалекоглядний керівник, напевне, спробував би звільнити політичного опонента з своєї команди. Але закинути Анатолію Таранушичу такі сумнівні методи керівництва аж ніяк не можна.
Усе зроблено мудро, чітко і виважено. Знайшовся свій важель впливу і на деяких окремих аж занадто затятих опозиціонерів, які навіть своїх партійних вождів можуть не послухати. Це — земля. У нинішній районній раді дуже багато людей, які працюють у аграрному бізнесу. А хто в районі розпоряджається землями сільськогосподарського призначення, які розташовані за межами населених пунктів, тобто, майже всією ріллею, луками і пасовищами? Правильно, райдержадміністрація. І ось уже в районній раді замовкли найзатятіші з затятих, найнепримиренніші з непримиренних. І колись бурхливі сесійні засідання стають все нуднішими і нуднішими. Якщо ситуація й надалі розвиватиметься в такому руслі (а вона так і розвиватиметься — автор), то триватимуть сесії хвилин 15, не більше. Порахуйте самі: послухали гімн району — 5 хвилин, вручили квіти іменинникам — 3 хвилини, проголосували за все і в цілому — 2 хвилини, ще 5 хвилин — фінальне прослуховування Гімну.
Таким чином, представники Партії Регіонів, користуючись специфікою українського законодавства і завдяки своєму політичному хисту, створили в обох гілках влади середовище, максимально сприятливе для прийняття потрібних їм рішень. За це їм — респект і уважуха. Саме тому, із нашої суб’єктивної точки зору, вони є беззаперечними політичними лідерами. А всі інші — просто погуляти вийшли.
За двома цицьками
А що ж опозиція? Вона в Кобеляцькому районі поки що може прентедувати лише на звання політичних «лузерів». Можна, звичайно, надувати щоки і розказувати, що «ми он на виборах»…» Та не ви, шановні. А Юлія Володимирівна, Арсеній Петрович, Віталій Володимирович і Олег Ярославович.
Не так? А давайте уявимо ситуацію, коли у 2013 році голову адміністрації і районної ради вибиратимуть усенародно. Кого можуть виставити регіонали? Таранушича, Маника, Тагадюка, Ісипа, Андрієнка і так далі. А опозиція?.. Так отож. Так, хто міг боротися, самі ж благополучно випхнули. А інші стоять у черзі за двома цицьками. Думаю, пам’ятаєте приказку за покірне телятко.
Безумовно, «лузери» знайдуть собі тисячу виправдань. І, знову ж, безумовно, по-людськи їх можна зрозуміти. Усі ми люди, усі ми хочемо мати гроші, посади, шматок хліба, а той діжку чорної ікри до нього. І ніхто, не дай Боже, не засуджує представників так званої опозиції. Просто пропоную їм згадати «помаранчевий» період. Чи знімали тоді з посад «біло-блакитних»? Знімали, назвемо хоча б Івана Супруненка. Чи були у «помаранчевих» ті ж важелі влади в РДА і та ж більшість в раді, що нині є в Таранушича і Тагадюка? Були. А чи була в тодішній раді справжня бойова опозиція, представлена Партією Регіонів? Була! На кожній сесії виступали, протестували, голосували «проти» вже згадувані Таранушич, Маник, Тагадюк, Вовк, Сердюк, Андрієнко та інші. А ось у черзі за цицьками вони помічені не були. Щоправда, у нинішніх опозиціонерів на всі закиди у безхребетності є одна, на їх думку, залізна «відмазка». Мовляв, ми ж разом на благо району працюємо. Можна й так сказати. Але ж тоді виходить, що у свій час Олег Решетило і Володимир Жуков проти все того ж району працювали! Чомусь же тодішня опозиція знаходила у їх діях похибки, а нинішня у всьому підтримує владу.
Заради справедливості потрібно згадати, що був нетривалий проміжок часу, коли й кобеляцькі, й полтавські регіонали теж виглядали розгубленими і дезорієнтованими. Але потім оклигали. Можливо, так відбудеться і в стані сьогоднішніх «лузерів»? Адже все, що нас не вбиває, робить сильнішими.
