Цього року ми вперше пропонуємо вашій увазі такий собі підсумковий рейтинг-2012 від «ЕХО». Наперед хочемо підкреслити, що номінації та переможці у них — суто суб’єктивний вибір журналістів тижневика. Складали ми його, орієнтуючись на ті журналістські матеріали, які виходили на сторінках газети у минулому році.
Подія року
У цій номінації мали шанс на перемогу і встановлення БМП у центрі Нових Санжар, і проведення першого за двадцять років мотобольного матчу у Стовбиній Долині. Але, на нашу думку, головною подією року 2012-го у Новосанжарському районі було відкриття Центру культури і дозвілля після тривалої реконструкції. Нові Санжари і весь район чекали завершення ремонту довгих десять років. Щоправда, навіть освоївши на завершення реконструкції 3 мільйони гривень, підрядники не доробили у Центрі гардероб. Не вистачило коштів. Після ремонту у Центрі встигли провести кілька зібрань та влаштувати два свята. Щодо питання, чи буде РЦКД виконувати ще й функцію кінотеатру, воно поки що залишається відкритим. Цілком можливо, що демонстрація першого фільму у новосанжарському «Кінотеатрі» займе гідне місце вже у рейтингу 2013-го.
Політик року
У цій номінації також було кілька реальних претендентів на перемогу. Один з них — селищний голова Андрій Река. Ну куди ж без нього? Мер усіх новосанжарців, великий шанувальник дерев і квітів та майстер із встановлення пам’ятників. Андрій Олександрович мав усі шанси зайняти перше місце у рейтингу, якби став народним депутатом. Але селищний голова у напруженій боротьбі програв вибори своєму головному конкурентові. Тому не потрапив на перше місце цієї номінації. Гарні шанси стати політиком року на Новосанжарщині були у засновника «Чистої криниці» Юрія Лебедина. Екс-голова районної ради, який зараз є депутатом ради обласної, номінально у районі проводить всього кілька днів на місяць, але реальний вплив на усі події — політичні, економічні чи соціальні — Юрій Якович має величезний. От і на цьогорічних виборах одне лиш слово, замовлене Юрієм Лебедином, допомогло одному з мажоритарних кандидатів набрати більшість голосів у «чистокриничанській» частині району. Цим мажоритарним кандидатом був Олексій Лелюк, який у підсумку і став депутатом Верховної Ради України від нашого виборчого округу. Йому ми і відводимо перше місце у номінації «Політик року». Цієї честі ми удостоюємо Олексія Володимировича за переможну виборчу кампанію. Відзначити його варто хоча б за те, що він став єдиним депутатом-мажоритарником від Партії регіонів у Полтавській області. При цьому у своїй передвиборчій агітації Олексій Володимирович усіляко уникав згадок про те, що йде до Верховної Ради саме від цієї політичної сили. А чого варті вставлені вікна у Новосанжарському НВК та Нехворощанській школі? У розмовах між простими мешканцями селища постійно згадували: «Вікна поставив Лелюк!» Хоча насправді встановлені вони були за кошти Кіотського протоколу, а не на особисті збереження кандидата. Ну і як не згадати БМП. Обіцянку, яку Олексій Лелюк ще влітку дав районним воїнам-інтернаціоналістам, він виконав. Лише йому відомим чином зумів дістати військову машину і перед виборами привезти її у Нові Санжари. Невідомо, який із вищезгаданих пунктів найбільше вплинув на виборчий електорат району, але результату Олексій Лелюк досягнув: став народним депутатом. І переможцем нашої номінації.
Скандал року
Тут також визначитися було непросто. У нашому тихому районі протягом року все ж таки відбувалися деякі позаштатні ситуації. Серед них нам довелося обирати найбільш масштабну та обговорювану. На перемогу, зокрема, претендував конфлікт у Соколовій Балці між керівником місцевого агроформування Володимиром Замулою та директором місцевої школи Світланою Земляною. Апогеєм його стала акція протесту 26-го червня під стінам райдержадміністрації. Жителі Соколової Балки вимагали звільнити директорку з займаної посади і захистити їхніх дітей від морального та психологічного тиску у стінах школи. У розпал конфлікту начальник відділу освіти навіть підписав наказ про звільнення Світлани Земляної, який, утім, вже наступного дня був скасований, оскільки інша частина мешканців Соколової Балки стіною стали на захист директора школи. Протистояння тривало протягом усього літа. Деякі батьки навіть погрожували 1-го вересня саботувати роботу школи і не пустити туди своїх дітей. Але навчальний рік у школі розпочався і Світлана Борисівна із своєї посади не пішла. Хоча називати конфлікт вичерпаним іще зарано, проте на перше місце у номінації «Скандал року» він, на нашу думку, не претендує. Був шанс на першість у цій номінації в іншої події, яка сталася у протилежному кінці району. 12-го жовтня жителі Попового та Великого Кобелячка підняли «на вуха» піврайону через те, що у старий хімсклад, розташований неподалік села Бечеве (на межі двох сільських рад) почали звозити пестициди. Селяни, стривожені чутками про те, що на території їх сільської ради можуть зробити звалище небезпечних відходів, перекрили дорогу і зупинили автобус із МНСниками, які перевозили і розміщували пестициди. За кілька днів керівництво району поставило крапку у скандальній історії. Пестициди завантажили на фури і вивезли не лише за межі району, але і за межі України. Тому перше місце у найскандальнішій номінації ми присуджуємо пожежі у Новосанжарській ЦРЛ в ніч з 16 на 17 березня. Темна і досі до кінця не розплутана історія із проникненням у приміщення поліклініки і підпалом реєстратури із амбулаторними картками. Невдовзі після того правоохоронці, щоправда, затримали юнака, який нібито підпалив лікарню. Але мотиви його вчинку, які при цьому називали, не витримували критики. Хлопець нібито таким чином «хотів довести дівчині серйозність своїх намірів». Як би там не було, а за кілька тижнів за кошти з резервного фонду обласного та районного бюджетів наслідки пожежі були ліквідовані. І зараз, коли заходиш до поліклінічного відділення і повертаєш до реєстратури, вже нізащо не повіриш у те, що вранці 17-го березня тут були лише обгоріли чорні стіни та купи поплавленого пластику. Згадкою про це можуть бути хіба що чисті амбулаторні картки, заведені навзамін старих. Та зникла фітоаптека, якої після відновлення приміщення, немає на старому місці. Після пожежі мешканці району висували не одну версію щодо справжніх причин підпалу лікарні. Але як воно було насправді — знають хіба що правоохоронці, які займаються справою, та сам підпалювач.
Спортивна подія року
Тут переможця було визначити легше. Хоча номінантів теж було кілька. Серед претендентів були хокейний матч у Андріївці, проведений 23-го лютого. Він мав стати початком відродження колись грізної місцевої команди «Метеор». Один з ініціаторів проведення хокейного матчу Іван Кравцов обіцяв, що цієї зими у селі облаштують справжній хокейний майданчик і організують чемпіонат для хокеїстів-ветеранів. Мав шанси на перше місце юний пауерліфтер Віталій Кась’яненко, який у березні на змаганнях у Камянець-Подільському встановив рекорд України у тязі — 240 кілограмів. Але все ж таки найбільш значимою спортивною подією 2012-го у галузі спорту було відновлення мотоболу у Стовбиній Долині. На матч, який відбувся 22-го вересня між командами «Колос» (Стовбина Долина) та «Нива» (Вишняки), приїхали навіть за скромними підрахунками близько трьох тисяч глядачів. І це не зважаючи на дощ! Після першого, товариського і більш виставкового, поєдинку справа відновлення мотоболу не застопорилася. Завдяки зусиллям і коштам місцевих активістів у Стовбиній Долині вже обгородили мотобольний стадіон. А представники районної влади усіма правдами (чи неправдами) переконали великих (і невеликих) землевласників у потребі придбати на район спортивні мотоцикли. До нового року на спонсорські кошти купили вже сім німецьких мотоциклів і нову форму. На цих мотоциклах і у формі з написами «Колос» відновлена команда наступної весни має взяти участь у чемпіонаті України з мотоболу. Відновлений через двадцять років мотобол — безумовно, перше місце у цій номінації.
Культурна подія року
У цій номінації одним з претендентів був конкурс «Дзвінкі голоси», влаштований у Руденківській загальноосвітній школі. Вокальні виступи, які глядачі могли оцінювати протягом чотирьох конкурсних днів, були досить високого рівня. І переповнені зали на кожному концерті це підтверджували. Ми могли б віддати конкурсу перше місце у номінації. Хоча б з огляду на те, що «ЕХО» виступило його головним інформаційним партнером:) Але вирішили почекати до року 2013-го. Є інформація, що наступні «Дзвінкі голоси» будуть набагато масштабнішими і матимуть статус районного конкурсу. Якщо організатори проведуть його вдало, то перша сходинка наступного року їм гарантована. А в 2012-му у номінації «Культурна подія року» перемагає організації та проведення собору болгар у Малій Перещепині. 18-го серпня на дорогу для всіх болгар могилу хана Кубрата приїхали сотні гостей із України, близького та далекого зарубіжжя. Гості залишилися задоволені і прийомом, і концертом, і українськими варениками та наливкою.
Меценат року
Номінація, яку ми ввели у останній момент. Тут обійшлося без конкуренції. Із солідним відривом від усіх інших переміг… звичайно ж, Юрій Лебедин, засновник «Чистої криниці», бізнесмен, депутат. І меценат. Це завдяки його 150 тисячам нарешті залатали дірку у каналі, в яку останні п’ять років витікала вода з Орілі. А якщо Юрій Якович до кінця року таки викупить приміщення, у якому розташована Руденківська сільська рада (є інформація, що ціна питання — 800 тисяч гривень) і передасть його громаді, то перемогу в номінації йому гарантовано і в наступному році!
