«Краще раз побачити, ніж кілька разів почути», — так говорять освітяни району, які постійно здійснюють подорожі дивовижною Україною, де на них чекають культові споруди, архітектурні перлини, замки та фортеці, чарівні куточки природи.
Кожного року на освітянському обрії району з’являються нові молоді вчителі, які вирішили присвятити своє трудове життя дітям. Учительська молодь полюбила і сміливо обрала шлях сходження до себе, до власної совісті, вічної любові. Протягом трьох років молоді спеціалісти проходять стажування у досвідчених колег, діляться своїми успіхами і невдачами.
Профспілка освітян подарувала молодим спеціалістам та працівникам галузі незабутню туристичну поїздку по маршруту Нові Санжари — Почаїв — Львів.
Надовго в пам’яті залишаться враження про святиню — Почаївську Лавру, місто Лева — Львів з його казковими вулицями, красенем оперним театром імені Марії Крушельницької.
Незабутнє враження залишилося у педагогів Новосанжарщини після відвідування однієї з головних святинь сходу України — древнього Успенсько-Святогірського печерського монастиря. Неможливо без хвилювання знаходитися серед царства білих слов’янських донецьких святих гір.
Ми були вражені побаченим — високий крейдяний правий берег Сіверського Дінця, четвертої за розмірами річки України, де величаво підносяться до неба маківки церков.
Щоб дістатися верхівки скелі, ми пройшли більше кілометра печерами, які були вирубані монахами у крейдяній горі понад тисячу років тому. Протягом тисячоліть, як до джерела живої води, за духовною втіхою і порадою стікалися до Святих гір прочани з усієї імперії. «Де ще молитися, як не на цій скелі, де так близько до неба і так далеко до землі», — стверджують духовні служителі.
Складна історія цієї святої землі, вона становлювалася віками, переходячи з рук у руки, від влади до влади…
Сьогодні усі храми, печери та вцілілі будівлі повернуто монастирю. Послух в обителі несуть більш ніж сотня чоловік братії. З 2004 року Свято-Успенському Святогірському чоловічому монастирю надано статус Лаври.
Лавра — особливе значення для монастиря, особливо великого. У Росії такий статус мають лише два монастирі, а в Україні — чотири, у трьох з яких ми побували — Києво-Печерська, Почаївська, Святогірська Лаври.
Ініціатором поїздки була профспілкова організація Андріївської спеціалізованої школи-інтернату на чолі з головою профспілки Людмилою Шашковою та директором Оксаною Борсук. До колективу андріївців приєдналися педагоги Великосолонцівської, Драбинівської, Малокобелячківської, Богданівської, Лівенської, Маячківської та Пологівської шкіл.
Районна профспілка в особі голови В. Кульчинської потурбувалася не лише про здешевлення поїздки, а й про організацію, забезпечивши комфортним транспортом туристичної фірми, послуги якої перевірені роками і кілометрами.
Перегортати сторінки історії одного з найбільших комплексів українських монастирів Успенсько-Святогірської Лаври, за домовленістю районної профспілки, нам допоміг настоятель Свято-Успенської церкви села Старі Санжари ієрей отець Василій, який супроводжував нашу групу. Дякуючи йому, нас приємно зустрічали екскурсоводи і духовні служителі Лаври, ми без затримки відвідали найпопулярніше місце паломництва.
Проїжджаючи місто Ізюм, ми мали змогу доторкнутися до святинь цього міста та зцілити своє здоров’я, обмившись у цілющому джерелі.
Група освітян у кількості 44 чоловік щиро дякує організаторам туристичних поїздок, які стали традиційними та незабутніми.
