Далеко не всі жителі Бутенок і Бережнівки позитивно сприйняли звістку про створення спеціалізованого підприємства, яке забезпечуватиме їх питною водою.
Про пристрасті, які розгорілись у Бутенках та Бережнівці після того, як місцева влада вирішила створити комунгосп, ми вже писали. Друкували й колективного листа, підписаного кількома сотнями місцевих жителів. Між тим, ситуація отримала свій розвиток. А тому, зважаючи на важливість піднятої теми, ми й надалі продовжуватимемо інформувати читачів «ЕХО» щодо подій, які розгортаються після рішення влади про створення комунгоспу. Адже проблема узаконеного водопостачання з прийнятними для людей тарифами є актуальною не лише для Бутенок. У Кобеляцькому районі нею можуть не перейматися хіба що жителі самого райцентру, Біликів і Світлогірського. Там спеціалізовані підприємства більш-менш успішно діють уже давно. Та й історія їх створення не схожа на бутенківську. А ось усі інші села, де є централізоване водопостачання… Їм ще доведеться пережити водну епопею. І це стосується не лише жителів Кобеляцького району, а й їх сусідів із Новосанжарського та Царичанського. Та що там говорити — це актуальне для всієї України.
Зараз державні органи влади почали «закручувати гайки» у питаннях, пов’язаних із постачанням та споживанням питної води. У принципі — це логічний і абсолютно нормальний процес. Адже питна вода є вичерпним ресурсом і у більшості країн світу коштує досить дорого. Щоправда, тут одразу потрібно відзначити, що, скажімо, у багатьох країнах Європи взагалі не прийнято споживати для життя водопровідну воду. Навіть не зважаючи на її якість, європейці купують ще дорожчу бутильовану воду. Та все ж… У мережі Інтернет нам вдалося знайти інформацію, що у 2007 році кубометр водопровідної води у Франції в середньому коштував 3 євро, тобто, близько 35 гривень. А ось у Німеччині вода з-під крана у тому ж році мала вартість 4,5 євро, в Іспанії — 1,5, в Італії — 7. Зараз, швидше за все, ціна підвищилась. Ну, а бутильована вода в Європі коштує від 1 євро за літр. Хоча, порівнюючи їх і наші ціни, не можна не згадати і про різницю рівнів доходів населення.
Та все ж, повернемось до теми. Отже, влада в Україні вирішила навести порядок у постачанні та споживанні води. Особливо ця тема актуальна для сільської місцевості. Як відомо, у 90-х роках після розпаду колгоспів, розпаювання майна та інших реформаційних процесів, постачанням води у сільській місцевості займався хто завгодно. І часто-густо ці процеси відбувалися без оформлення належної документації та отримання відповідних дозволів. Найрозповсюдженішим був варіант, коли жителі населеного пункту створювали кооперативи, громадські організації або неформальні об’єднання і самотужки утримували водомережу. При цьому платили менше за спожиту електроенергію, поточні ремонти і в ідеальному випадку — за дозвіл на видобування та за користування надрами.
Зараз держава вирішила навести в цій сфері порядок. Ну, а процес наведення порядку «по-українському» не завжди має однозначні плюси і далеко не завжди позитивно сприймається населенням.
Щось схоже відбувається нині і у Бутенках та Бережнівці. Сільська рада вирішила створити комунальне господарство, однією із функцій якого є водопостачання. Нібито все добре і чудово. Але бутенківський люд почав бунтувати і відкрито висловлювати своє невдоволення. Для цього є кілька причин. Та все ж, дві з них вирізняються за своїм значенням. По-перше, різко виросла ціна на воду. Раніше люди платили фактично лише за спожиту на видобування води електроенергію. Суми становили 5-8 гривень з людини в місяць. Інколи люди вносили гроші додатково. У основному це відбувалось, якщо виникала потреба в терміновому ремонті. Після створення комунгоспу, селянам запропонували платити 14 гривень з людини. Крім того — додатково сплачувати за воду, яку споживатиме домашня живність. А її в селах багато: корови, свині, птиця. Підвищення ціни місцева влада пояснює витратами на утримання комунгоспу. Адже там буде набраний штат із кількох працівників, придбаватиметься техніка, паливно-мастильні матеріали, сплачуватиметься цілий ряд нових податків.
Друга причина, яка призвела до масового обурення людей, не менш вагома. Справа в тому, що утримуючи місцеве водне господарство, як кажуть, «на власних плечах», бутенківці і бережнівці вклали в нього досить пристойні суми грошей. Люди за свої кошти купляли труби, реставрували башти, чистили свердловини, навіть міняли глибинні насоси. Рахунок іде на сотні тисяч гривень. І тут, в один не надто прекрасний момент, все це майно фактично перейшло у власність новоствореного комунгоспу. Безумовно, без жодної компенсації. Одна з жительок Бутенок з цього приводу виловилась так: «Ось Ви до нас приїхали на своєму «Ланосі». А я вам і кажу: «Із сьогоднішнього дня на Вашій машині їздитиму я. Машина то Ваша залишиться, Ви за бензин і за ремонт платитимете. А я тільки їздитиму, ну може якісь дозволи в ДАІ отримаю. Сподобається комусь така пропозиція, не викликає обурення? Ось і ми в Бутенках обурились».
Коліївщина чи орган самоорганізації населення
Про це все автору цих рядків розповіла група жителів Бутенок та Бережнівки, котрі, будучи незадоволеними ситуацією, вирішили її змінити. Вони ж повідали, що їх земляки нині вибирають між кількома варіантами подальшого розвитку подій. Найбільш «гарячі голови», їх, на щастя, менше, пропонують розпочати ледве не Коліївщину. Вони хочуть різними, в основному незаконними методами, помститися сільському голові Миколі Скрильнику за розпочате ним реформування. Більш законослухняні люди закликають розпочати процедуру відставки керівника органу місцевого самоврядування.
Але є група людей, котрі вирішили піти конструктивним шляхом. Вони хочуть створити громадську організацію, яка займатиметься забезпеченням земляків водою. Безумовно ж, по принципу неприбутковості. Згідно з задумом, у новому об’єднанні не буде так званих штатних одиниць, які отримуватимуть зарплату. Не придбаватиметься і спеціальна техніка. У разі потреби її просто найматимуть. На думку людей, це дасть змогу суттєво зменшити вартість води. Один із членів групи по створенню громадського об’єднання вважає: «Ось дивіться, платили ми по «п’яторці». Ну нехай, зараз платитимемо по «десятці». Ми порахували, що за два роки назбираємо суму, щоб повністю замінити центральні труби на одному з водогонів. А в комунгоспі моїй сім’ї вода обходитиметься у сімдесят гривень на місяць. І не факт, що за ці гроші нам трубу поміняють. Адже кошти з води йтимуть і на вивезення сміття, і на інші потреби».
Як приклад неефективності великого багатопрофільного комунгоспу, бутенківці згадують колишнє кобеляцьке господарство. Займаючись усім і одразу, воно постійно перебувало на межі банкрутства. А коли розділилось на «Міську сервісну службу» та «Водоканал», то в цих підприємствах справи пішли набагато краще. Згадують люди і приклад Європи, де наданням послуг із водопостачання, прибирання вулиць, вивезення сміття чи озеленення займаються окремі приватні підприємці. На думку бутенківців, такий варіант є кращим, аніж створення громіздкого багатопрофільного підприємства.
Зараз ініціативна група найняла юриста, який консультує її в питаннях створення та існування громадської організації, яка постачатиме воду. Люди щиро вірять в успіх свого задуму. І вважають, що їх досвід, у разі успішності, стане в пригоді всій Україні.
Звичайно ж, заради об’єктивності ми маємо викласти в газеті і точку зору бутенківського сільського голови Миколи Скрильника. Це ми зробимо в наступному номері.
