У суботу в районному Центрі культури та дозвілля відбувся тематичний вечір пам’яті видатного актора, співака, поета та класика жанру авторської пісні Володимира Висоцького.
Є поети, чиї імена людство забути не в праві. Безсумнівно, до таких людей слід віднести одного з найвідоміших бардів — Володимира Висоцького.
У суботу в Центрі культури та дозвілля пройшов концерт у данину пам’яті великого поета, співака та актора. Подібний тематичний вечір пам’яті його творчості відбувся не вперше. Ця традиція існує вже цілих 15 років. І один раз на п’ять років для кобелячан влаштовують ювілейні концерти.
Цього року відбувся вже третій за рахунком вечір пам’яті видатного барда.
На жаль, більша частина місць у залі Центру культури та дозвілля цього вечора була вільною. З чим це пов’язано — невідомо. Сказати, що в Кобеляках не залишилось прихильників Володимира Висоцького, також не можна. Адже цього вечора серед присутніх були не лише люди, які застали його ще за життя, а й представники досить молодого покоління, яким, імовірно, також подобається творчість цієї людини.
Хоча, можливо, причина в недостатній поінформованості кобелячан про цей захід?
Та о 17:00 концерт розпочався. На чорному роялі, що стояв збоку сцени, запалили свічку. А на головних кулісах були закріплені два портрети Володимира Висоцького. Між ними великі червоні цифри — 75. Саме скільки років йому мало б виповнитись, якби він дожив до сьогоднішніх днів.
Перша частина концертних номерів, на жаль, була ніскільки не пов’язана з творчістю видатного барда і поета. Зі сцени звучали українські народні та сучасні естрадні пісні.
— У Висоцького 600 пісень. До чого ця попса? — обурювались у залі.
Та виправив цю ситуацію харківський бард Олександр Балев. За його словами, він особисто був знайомий із Висоцьким.
— Я тогда был еще четырнадцатилетним мальчишкой, — згадує зі сцени він. — Один раз он приезжал к нам на концерт. И мне удалось к нему прорваться. Он мне уделил целых десять минут! Я ему зачитал несколько своих стихотворений. Знаете, что он мне сказал: «Сынок, времени у меня не много. Но если ты и дальше продолжишь писать, то лет через семьдесят из тебя толк будет» — сказав з посмішкою Балев.
Свої авторські пісні він вирішив залишити на завершення заходу.
— А сейчас — Высоцкий! Мы же его вспоминаем сегодня, — сказав бард.
— Оце правильно! — прозвучало у відповідь із залу.
І він виконав три досить відомі пісні Володимира Висоцького.
Наступною на сцену вийшла Олена Лашко. За її словами, вона довго підбирала репертуар для концерту.
— Висоцький — справжній чоловік з великої літери. І пісні у нього дійсно чоловічі. Тому, коли мені запропонували взяти участь у заході, я довго думала, яку пісню з його репертуару можна виконати жінці. І знаєте, знайшла. Пісня, яку він, правда, особисто не виконував, а написав. У свій час її популяризувала Алла Пугачова, — сказала Олена Ляшко.
Після чого вона виконала пісню під назвою «Я несла свою беду», яку Висоцький свого часу присвятив своїй коханій Марині Владі.
Далі для глядачів зі сцени звучали і «Песня о друге», «Моя циганская» у виконанні Бориса Ярошенка, «Лирическая» та ще декілька пісень, які виконав Андрій Федоренко. А Віктор Ліщина виконав пісню «Он не вернулся из боя». Також глядачі мали можливість послухати Висоцького в оригіналі. На мультимедійному проекторі присутнім показали декілька відео, де він особисто виконує свої пісні.
Далі вечір пам’яті продовжився блоком авторської пісні. З майже годинним концертом для глядачів витупив Олександр Балев. І через добрих три години вечір завершився.
