Минулого тижня їхали ми Новими Санжарами зі знайомим таксистом. Їхав він нешвидко і, старанно обминаючи ями на розбитому за зиму асфальті, розповідав:
— Усі раділи, коли відмінили техосмотр! І платити за дороги не треба окремо. Сказали, що акциз на ремонт доріг заложать у бензин. І що вийшло? Мій батько раніше платив 150 гривень за два роки. І спокійно собі їздив на своєму «Жигулі». А тепер нібито у кожному літрові бензину гривня йде на дорогу. Виходить, що мій батько, який наїжджає 10 тисяч кілометрів за рік, заправляється в середньому на 1 тисячу літрів. Тобто платить на дороги вже не 150, а 1000 гривень! А дороги як не ремонтувалися, так і не ремонтуються!
Обурюється нинішнім станом із дорогами не лише мій знайомий таксист. Тема асфальтового покриття (точніше його відсутності) зараз є темою номер один для усіх, хто має автомобілі. Обурюються водії новосанжарських таксі, нарікають їх колеги на автомобільних форумах в Інтернеті. При цьому цифри і дані називають практично однакові.
— На якій підставі таке збільшення? — запитує користувач Борець з автомобільного форуму «Дорожний контроль». — Раніше я платив транспортний збір до 100 гривень, а сьогодні при середньому пробігові машини у 15000 км я плачу приблизно 300 євро. Що у переводі на гривню — рівно 3000! І вони ще підіймають! По ідеї, уже жодної ямки бути не повинно! Але парадокс: ми платимо за дороги, потім за ходовку та ремонт, а вони все підвищують!
Доки водії обурюються, а бензин дорожчає, дороги поступово зникають. Тепер картина «ямка на ямці» добре знайома не лише сільським водіям, але і мешканцям райцентру. У Нових Санжарах скоро розігнатися можна буде хіба що на заново викладеному у минулому році відрізкові на вулиці Леніна. У інших місцях селища дорога нагадує про Велику Вітчизняну війну та масовані авіанальоти. Про ті шляхи, які ведуть до новосанжарських сіл, узагалі краще не говорити. Минулих вихідних ми хотіли швиденько доїхати до Попового з Нових Санжар. Наївні! Відрізок шляху відстанню у 25 кілометрів наш «Сенс» долав не багато не мало — сорок хвилин. Це значить, що рухалися ми просто-таки із крейсерською швидкістю у 37,5 кілометрів на годину. У деяких місцях і такий космічний розгін видавався справжньою розкішшю. Тому доводилося скидати до 10-20 км/год. Зрештою, багато розповідати про це не варто. Кожен водій, який бодай раз на тиждень виїжджає за межі власного двору, відчуває комфорт українських доріг на власному прикладі.
У найближчому майбутньому сподіватися на значне покращення не варто. Хіба що влада країни десь у короткі строки знайде 450 мільярдів гривень. Принаймні в Укравтодорі називають саме таку суму, потрібну на капітальний ремонт усіх доріг країни. Таких грошей не назбираєш, навіть продавши усі «Лексуси» та «Майбахи» українських можновладців. Та й у МВФ стільки не позичиш.
Отже, сподіватися на швидке повернення рівних доріг новосанжарським (та й усім іншим) водіям не слід. Варто запастися терпінням і навчитися їздити ду-у-у-же повільно. Або пересісти на більш дешеве і надійне авто. Підійде «УАЗ» або «Волинянка». А краще — навчіться заново ходити пішки. І на бензинові зекономите, і дороги цілішими будуть!
