Сьогодні перед випускниками шкіл постає дуже важливе питання: куди піти навчатись після школи? Хочу дати декілька порад, які стануть у нагоді при вирішенні цієї доленосної проблеми.
Перш за все хочу привернути увагу батьків до того, що дитина має самостійно зробити свій вибір. Маю на увазі ситуації, коли батьки ставлять дитині ультиматум і роблять вибір за неї. На моїй особистій практиці досить багато таких випадків, які закінчувались неприємними наслідками як для дітей, так, звичайно ж, і для батьків. Був випадок, коли вибір батьків зруйнував долю дитини взагалі. Так вчиняють батьки, які занадто опікають своїх дітей, бажають через дитину реалізувати свої колишні мрії, мають якесь знайомство для вступу, не довіряють дитині і т. д. і т. п. Потрібно пам’ятати, що ваша дитина хоч і є вашим «продуктом», але це зовсім інша людина, ніж ви. І у ній змішано по обох лініях дуже багато різноманітних властивостей, якостей. Наприклад, ви обоє не вмієте співати, а дитина вміє, чи навпаки. Тому тут потрібно бути розсудливим і дати дитині свободу. У крайньому випадку, якщо вона і зробить невдалий крок, то він буде її, а не ваш. Найоптимальніший варіант — коли батьки вміло радять, а право на прийняття рішення залишається за дитиною.
Друге, на що слід звернути увагу, — це те, що дитина має обирати таку професію, яка підходить їй за її індивідуальними властивостями. Наприклад, дитина обирає професію, в якій потрібно мати справу з людьми, а сама по собі малокомунікативна, замкнута. Такий вид діяльності лише шкодитиме людині і її оточенню. Думаю, що і вам доводилось звертатись до продавця, а у відповідь — агресія… І тоді думаєш: краще б не питав. Це людина не там, де вона повинна бути. Їй краще мати справу десь з якимсь верстатом чи паперами, але не з людьми. Думаю, що були у читача і протилежні випадки, коли від продавця не хочеться відходити — так приємно з ним мати справу. Я говорю про прості і начебто банальні речі, але наше життя саме з таких речей і складається. Дослідженнями психологів уже давно встановлено факт того, що коли людина виконує роботу, яка не відповідає її психофізіологічним можливостям, то в неї обов’язково через 5-6 років будуть проблеми зі здоров’ям. Дізнатися про свої психофізіологічні можливості зараз можна де завгодно: у будь-якого шкільного психолога; в центрі зайнятості або на їх терміналах (встановлені в школах); в Інтернеті на серйозних сайтах.
Третє, на що бажано звернути увагу при виборі майбутньої професії, це те, чим найбільше любила займатись ваша дитина у шкільні роки (хоббі, якісь самостійно зроблені речі, вироби, що в неї виходило найкраще). Саме в них може бути «прихована» майбутня діяльність дорослої людини.
Справедливим буде зауваження: «Яке там «до душі»! Тут хоча б якусь роботу знайти після навчання». Згоден. Але все рівно основну професію потрібно здобувати «до душі», а потім можна і перепрофілюватись (до речі, у дитини може бути декілька важливо значимих для неї сфер діяльності, це в тестах обов’язково виясниться). Також твердо переконаний, що той, хто серйозно хоче чогось добитись, обов’язково добивається. У наших дітей сьогодні саме цього прагнення і не вистачає (не будемо виясняти чому). Кожного року я проводжу опитування дітей по всіх класах, ким вони хочуть бути. Картина в останні роки дуже цікава: рідко хто чітко вказує твердий вибір, більшість одночасно хочуть бути лікарем, цирульником, дизайнером чи вчителем, топ моделлю, спортсменом. У дитини немає конкретної мети. Тоді і виходить, що хто куди її «нахилить», туди вона і йтиме, але це буде не її шлях (доля).
На завершення хочу побажати всім твердо визначитись у своїх життєвих планах та впевнено іти до мети на радість батькам, а собі — на задоволення від пройденого шляху!
