Цього моменту чоловіку довелось чекати довгих одинадцять років.
Безумовно, нижче мова піде не про знаменитого Миколу Яновича, відомого своїми закликами брати в руки лопати і перестати скиглити. Той Азаров навряд чи знає, які кола пекла інколи доводиться проходити його землякам, аби отримати землю. Тим більше, що півтора гектари під занедбаним садком у селі Свічкареве Кобеляцького району Полтавської області Прем’єр-міністра України не надто цікавлять. А ось Івану Михайловичу, жителю цього населеного пункту, такий шматочок земельки був би явно не зайвим. Його ж можна здати в оренду і отримувати за це щорічну плату. Що буде зовсім не зайвим для пенсіонера Азарова зі Свічкаревого.
Свій сертифікат на земельну частку-пай Іван Азаров, як і сотні його земляків, отримав ще у лютому 2002 року. З того часу в Україні змінились кілька Урядів, а в Кобеляках — голів райдержадміністрацій. Та що там говорити — два Президенти змінилось. А своїм конституційним правом свічкаревський пенсіонер скористатися все ніяк не може. На його біду, частина земельного паю, яка нібито мала належати колишньому працівникові знаменитого радгоспу імені Луценка, знаходиться під садком. Дуже давно немає того, відомого всьому Радянському Союзу, господарства. А від його колишньої слави залишилися лише проблеми. Одна з них саме й пов’язана з майже півтисячею землі під садком. Справа в тому, що у ВАТ імені Луценка в результаті судової тяганини з’явився правонаступник. Це — ПАТ імені Луценка. І його власники вважають, що земля під садком належить саме їм, а не свічкаревським селянам. Є ще фірма «Екопротекс», котра володіє правами на садок, точніше, на дерева, які важко назвати культурними яблуньками чи грушами. А ще, точніше, на дрова. Адже, за словами місцевих жителів, останні кілька років садок лише вирубували для того, щоб використати дерева, як сировину для виготовлення вугілля.
Буква в букву
Як часто це буває в Україні, під час битви за власність, а більше ніж 500 гектарів землі таки є нею, визначати легітимного господаря свічкаревського чорнозему довелося в залах судів. Їх за десятиліття відбулося чимало. Нинішній марківський голова Надія Чепурно називає цифру «сім». Їй від імені громади доводиться постійно відстоювати право людей на землю. У цьому 2013 році Надія Вікторівна сподівається врешті-решт закінчити судову епопею.
Але навіть виграних судів замало для того, щоб пенсіонер Азаров отримав землю. Потрібно було ще й провести загальні збори власників земельних паїв. Їх сільська рада призначила на 18 березня.
Зібрання мало відбутися в приміщенні місцевої школи. Для того, щоб воно було повністю легітимним, сільський голова запросила на нього представників виконавчої влади. На зібрання прибули Валерій Коломієць, перший заступник голови Кобеляцької райдержадміністрації та Олександр Спиця, виконуючий обов’язки начальника Відділу Держземагенства в Кобеляцькому районі.
Відкриваючи збори, Надія Чепурно одразу попередила присутніх, що вони можуть бути досить тривалими в часі, навіть не дивлячись на всього лише два питання, винесені в повістку денну. За словами сільського голови, це викликано необхідністю чітко дотримуватись процедури проведення. А це, у свою чергу, дасть можливість запобігти подальшій судовій тяганині. Та, не дивлячись на побоювання сільського голови, збори не надто затяглися в часі. Присутні вели себе дуже дисципліновано і толерантно. Голосували дружно і зайвих питань не задавали. Напевне, тут і дивуватись нічому. Люди розуміли, що від їх дій залежить доля землі, на яку вони претендують. Тому збори досить оперативно затвердили проект землеустрою та розподіл земельних ділянок між власниками паїв. Крім Надії Чепурно на зібранні ще виступали місцевий землевпорядник Олександр Хейло та представник проектної організації «АЛАН-ЗЕМ» Олексій Стороженко. Саме останній повідомив, що під колишнім садком знаходиться 560 гектарів землі. На одного пайовика з них припадає 1 гектар 41 «сота». Вартість гектара, обрахованого по ціні ріллі, становить 8946 гривень. А загальна вартість паю — 12694 гривні. До цього свічкаревські пайовики мали в своїй власності близько двох гектарів.
…Збори відбулись. Рішення прийняті. Та це ще не означає, що пенсіонер Азаров може зітхнути з полегшенням. Він же не родич Прем’єр-міністрові. Якби був таким, то, напевне, й суди одинадцять років не тяглися.
