Ця історія заплутана та неоднозначна. Ми спробували у ній розібратися. І з’ясувати, хто ж правий: працівник, який отримує догану, але потім скасовує її через суд, чи керівник, який нібито дбає про дотримання трудової дисципліни і тому карає підлеглого?
До редакції тижневика «ЕХО» звернулася мешканка Малих Солонців Наталія Єгорова. Жінка розповіла, що вже сімнадцять років працює у територіальному центрі соціальним робітником. Робота це звісно яка. Обслуговує вона людей похилого віку, допомагає усім, чим потрібно: коли води принесе, коли їсти приготує, коли у хаті замете. За час своєї роботи зауважень чи нарікань ні від обслуговуваних, ні від керівництва жінка не мала. Навпаки, про її хорошу роботу навіть писали у районній газеті. Але минулого літа Наталія Єгорова несподівано для неї самої отримала догану від керівника терцентру.
— Мене не повідомили про те, що мою роботу приїде перевіряти комісія з району, — розповіла Наталія Іванівна. — Члени комісії без мене об’їхали людей, яких я обслуговую. Ті сказали, що зауважень до моєї роботи не мають. Тоді їх попрохали підписатися під якимись паперами. Старенькі й підписалися. А вийшло, що там було написано, що я своїх обов’язків не виконую.
Наталія Єгорова вважає, що людей, яких вона обслуговує, просто обдурили. Зробили це для того, щоб їй можна було спочатку винести догану, а потім, після повторної, звільнити із займаної посади.
За результатами перевірки директор терцентру Петро Кирчатий дійсно виніс Наталії Єгоровій догану. Наталія Єгорова вирішила не чекати другої, а боротися за справедливість. І звернулася до суду з вимогою скасувати догану. Оскільки винною себе не визнавала і свої обов’язки виконувала належно.
Відбулося кілька судових засідань. На них Наталія Єгорова привозила і жінок, яких уже давно обслуговує. Ті відповідали на питання судді і пояснювали, що ніяких зауважень до свого соціального робітника не мають. Зрештою, суд визнав винесення догани безпідставним і скасував її.
Здавалося, тепер Наталії Єгоровій можна було б заспокоїтися і працювати далі. Але жінка стверджує, що після її звернення до суду у неї погіршилися стосунки із керівництвом терцентру. Та й сам факт отримання нею догани (хоч і скасованої) жінку непокоїть. Адже вона працювала на совість, а її занесли до числа злісних порушників. Саме тому жінка прийшла до редакції «ЕХО» — у пошуках справедливості, так би мовити.
Ми спробували розібратись у ситуації максимально об’єктивно. Тому, вислухавши Наталію Єгорову, вирішили наступного тижня з’їздити до Малих Солонців і поспілкуватися з її підопічними.
Зустрівши нас та запросивши до будинку, 76-річна Любов Ігольник охоче розповідає про соціального робітника.
— Вона привітна, завжди може слово хороше сказати. Робить усе, що скажеш. Влітку і поле, і саджає, і консервацію закриває. І по хаті прибере, і постирає. У мене до неї зауважень нема.
Коли запитуємо про комісію та перевірку, жінка пригадує.
— Були вони в мене. Приїхала комісія з трьох, по-моєму, чоловік. Бовкун Наталія Іванівна почала розпитувати. Питає: «А вона вам і дрова пиляє?» Кажу: «І пиляє, і заносить». Вона ще шось попитала і усе записує. Ну я ж не знаю, шо вона там пише. Потім попросила розписатися збоку. Я і розписалася. А вийшло, що то я підписалася під тим, ніби вона нічого не робе! Так це неправда! Вона може і більше робити! Як у неї по графіку два часа у мене, а вона і три, і чотири може побути. Того, коли суд був, я їздила у Санжари. Вона не просила — я сама захотіла, іще Карась і Співак були. Ми й у адміністрацію ходили, та нам там не дали балакати. Знаю, шо вона суд виграла. А зараз в отпуску. Як вийде, буде далі нас обслуговувати.
Інша жінка похилого віку, 75-річна Катерина Співак розмовляє із нами крізь зачинені двері. Не тому, що не хоче пускати всередину. Каже, боїться, щоб кіт надвір не вискочив.
— Він, паразит, шкоду у сусідів робить! А мені потом жалуються! — пояснює жінка.
Наталією Єгоровою бабуся задоволена. Говорить, що та обслуговує її років десять чи дванадцять. Робить усе, що прохає Катерина Луківна. Тому догану їй винесли несправедливо.
Обслуговує соціальний робітник і подружжя Володимира та Людмили Дерев’янко.
— Ми ще при силі, тому великої роботи вона у нас не робить, — каже Володимир Ілліч. Але потім одразу додає: — Помагати — помагає. Лікарства привозить із Санжар два раза в тиждень, хліб купує. Картошку, помню брала, і кабаки збирала. Як комісії приїжджала, ми не скаржились, що оце вам казали — те і їм!
Переїжджаємо автомобілем на сусідню вулицю. І прямуємо до будинку сестер Камуз. Після хвилинного очікування нас впускають досередини. Доки 95-річна Марія Яківна закінчує обідати, її 86-річна сестра Ганна Яківна розповідає нам про соціального робітника.
— Що на язик гостра, то це є! Но робила у мене все! І полола, і садила, і гребла! І картошки з погріба витягне, і у курей вичистить. Як комісія приїжджала, я їм так і сказала!
Поспілкувавшись із підопічними Наталії Єгорової і переконавшись, що значних претензій до соціального робітника у них немає, ми відправились до територіального центру, аби з’ясувати: за що ж тоді жінка отримала догану?
Директор територіального центру Петро Кирчатий розповідає, що всього в організації працює 74 соціальні робітники. Усіх їх періодично перевіряє комісія.
— Перевірки є плановими, але самого робітника ми про них не попереджаємо — зі зрозумілих причин, — пояснює Петро Іванович. — Як ми можемо проконтролювати роботу соціального робітника? Подзвонити по мобільному телефону? Він скаже — я на місці. А насправді може бути у цей час хоч у Полтаві, хоч у Києві! Так що перевірити може лише комісія.
Директор терцентру підкреслює, що у соціальних робітників — 8-годинний робочий день. Тобто, у період з 8:00 до 17:00 вони мають обслуговувати підопічних. Якщо не одну бабусю, то іншу.
— 30-го липня у Малих Солонцях дійсно була комісія у складі завідувача відділення Наталії Бовкун, соціального працівника Тетяни Петрук та сільського голови Віктора Каргіна. При цьому соціального робітника Наталію Єгорову вони не застали у жодної з обслуговуваних. І до закінчення перевірки вона так і не з’явилася. По графіку вона з 15:00 до 17:00 мала бути у Марії Карась. Але на час перевірки — о 15:30 її там не було. Вона відвідала її о 10:00, принесла хліб, дістала води з колодязя, винесла сміття і пішла. Хоча, і це важливо, вона зробила відповідний запис у журналі відвідування — що була у бабусі дві години — з 15:00 до 17:00! Після перевірки комісії із Наталією Єгоровою зв’язалися по телефону і вимагали пояснень. Але вона відмовилася їх надавати, наголосивши, що її мали заздалегідь попередити про перевірку.
У розмові з нами Петро Кирчатий підкреслює, що Наталія Єгорова отримала догану не за погане обслуговування одиноких громадян, а за порушення трудової дисципліни. Тобто, за відсутність на робочому місці.
— Щодо якості обслуговування до неї зауважень не було. Догану я їй оголосив за грубе порушення трудової дисципліни та надання неправдивої інформації у звітній документації. Можливо, цієї догани і не було б, якби вона надала хоч якісь пояснення.
На підтвердження своїх слів Петро Кирчатий демонструє наказ. У ньому дійсно ні слова не написано про нарікання з боку обслуговуваних чи незадовільну якість надання послуг.
Історія вийшла дійсно заплутана. І далеко неоднозначна. Наталію Єгорову можна зрозуміти по-людськи. Вона добре виконує свою роботу, нею задоволені обслуговувані. Тому жінці незрозуміло, за що вона отримує догану? Але якщо підходити до питання зі сторони закону, то можна зрозуміти і керівництво терцентру. Якщо людині платять заробітну платню (нехай і не таку велику) за 8-годинний робочий день, то вона повинна його відпрацювати. Ви можете ідеально виконувати свою роботу і бути кращим працівником у своїй організації. І якщо ви регулярно йтимете з роботи не о 17:00, а о 15:00, то неодмінно отримаєте догану. Не тому, що погано працювали, а тому — що рано пішли додому.
На час написання матеріалу Наталія Єгорова перебуває у відпустці. У терцентрі запевняють, що після скасування догани через суд ніякого упередженого ставлення до жінки немає. Перевіряти її роботу будуть і надалі. Але робитимуть це згідно плану і на рівні з іншими соціальними робітниками.
