Значна частина кобеляцьких мисливців стурбовані бажанням їх колег вийти зі складу УТМР.
Кобеляцькій організації, що входить до складу Українського товариства мисливців і рибалок, за словами її керівників, уже 93 роки. Це одна з найстаріших, якщо не найстарша за віком, діючих громадських організацій. Та що там громадських організацій, якщо, згідно з намірами влади та написами на білбордах, самому Кобеляцькому районі лише 90-ліття відзначати збираються.
Та схоже, що одна з найстарших та найчисленніших громадських організацій району переживає не найкращі свої часи. Зайвий раз упевнитись у цьому можна було, побувавши на районному зібранні членів товариства. Мисливці з занепокоєнням говорили про те, що в 2013 році чітко визначилась небезпечна, на їх думку, тенденція до відсторонення від колись єдиної організації кількох первинних колективів.
Про можливість подрібнення, а то й повного розпаду районних підрозділів УТМР, говорили вже давно. І зовсім невипадково саме 2013 рік мав стати визначальним у цьому питанні. Адже саме зараз відбувається процес перезаключення договорів на користування мисливськими угіддями. Отже, виникають цілком законні підстави як у територіальних громад, так і в первинних мисливських колективів розірвати співпрацю з УТМР. Кобеляцький район не є в цьому сенсі якимось особливим. Подібна тенденція відзначається по всі Україні: з кожним роком з’являється все більше й більше бажаючих створити своє, самостійне, нікому не підпорядковане товариство мисливців та рибалок. 2013-й рік, як рік перезаключення вже названих угод, просто дав цьому процесу додатковий імпульс.
Цікаво, що, як правило, ініціаторами подібного розукрупнення виступають люди, яких в Україні прийнято називати «непростими» або по-іншому — «крутими». У них уже є певного рівня матеріальний достаток, вільні обігові кошти і надзвичайно часто та вельми символічно — депутатський мандат. Причому, не обов’язково вони є депутатами Верховної Ради України. Серед бажаючих господарювати в мисливських угіддях самостійно достатньо обласних та районних обранців. От і на зібранні кобеляцьких мисливців називали три прізвища депутатів районної ради, двоє з яких є ще й керівниками сільгосппідприємств, котрі мають бажання створити власні «утемеерчики».
Ми наплодимо нових лозинських
На початку зібрання перед присутніми виступив голова районної організації мисливців та рибалок Валентин Панічевський. Він розповів, що колись кобеляцькі мисливці полювали на 74 тисячах гектарів угідь, а в лавах організації нараховувалось більше тисячі чоловік. Зараз ситуація змінилась на гірше. І ось уже 400 мисливців із Кобеляк та Біликів практично не мають місця, де б змогли зайнятись полюванням.
Після виступу Панічевського слова попросили ще з десяток чоловік. Тональність їх промов була майже ідентична. Усі скаржились на катастрофічне зменшення кількості дичини в лісах Кобеляцького району і висловлювались категорично проти відділення від УТМР окремих мисливських господарств. Першим виступив один із найстарших мисливців Кобеляччини, колишній лікар-уролог Володимир Демченко. Володимир Михайлович сказав: «Я пам’ятаю ті часи, коли лосі заходили в центр Кобеляк і об’їдали яблуні. Зараз таке може хіба що приснитися. Кількість дикого звіра різко зменшилась і нам уже не до полювання. Зберегти хоча б те, що залишилось. А як його збережеш, коли варвари з сучасною суперзброєю вистрілюють усе навкруги? Пам’ятаю, минулого червня виїхав у ліс, просто на прогулянку і зустрів там двох молодиків. Один був із автоматом Калашникова. Може після них в лісі хтось вижити? А ті, хто збирається відділятися, нехай краще покажуть себе в колективі УТМР. І взагалі, у нових мисливських господарствах будуть фактично приватні володіння. І ми наплодимо нових лозинських. (Від редакції: Лозинський — сумнозвісний депутат Верховної Ради, який у межах свого мисливського господарства вбив місцевого жителя).
Після Демченка виступив Богдан Царичанський, представник молодшого покоління мисливців. Він провів аналогію між розпадом колгоспів і Радянського Союзу з теперішньою ситуацією навколо УТМР, сказавши: «Товариство десятиліттями створювали і розвивали наші діди. Ми можемо за рік усе зруйнувати, але не нам це робити». Богдан висловив припущення, що фіналом розвитку ситуації стане повна приватизація мисливських угідь. Він розповів: «Я був за кордоном. Там на полюванні все по свистку і кроку зайвого по лісу зробити не дозволять».
Дуже емоційним був виступ єгеря Анатолія Костюка. Він назвав усіх, хто намагається «розірвати» УТМР, «безпрєдєльщиками» і нагадав: «Буде в них, як у Луценках (від редакції: територія колишнього радгоспу імені Луценка). Там браконьєрських петель стільки стоїть, що хватить вивішати все село, ще й на Дрижину останеться».
Крім названих промовців на зборах виступили Микола Григоьєв, Олександр Шуліка, Сергій Яновський, Віктор Шарий. Усі вони в категоричній формі висловились проти розпаду УТМР.
Цікаво, що на зборах не було практично нікого з представників новостворених мисливських господарств. Єдиним виключенням став Олег Сєров. Він досить спокійно слухав докори на адресу свою та відсутніх колег по намірах від’єднатися від УТМР. І відповів: «Ми з колегами досить довго намагались реалізувати свої задуми в межах УТМР, але, у кінці кінців, зрозуміли, що це — неможливо. Спробували попрацювати в «Тахтаївському». Там щось виходить». Сєрову задали питання: «А що ж буде, як у районі п’ять господарств виникне? Раніше була одна відстрільна карточка за 200 гривень, а тепер п’ять раз по двісті доведеться платити». Олег відповів, що, на його думку, на території району повинна діяти єдина картка.
Виступили перед присутніми і колишні керівники району Олег Решетило та Володимир Жуков. Володимир Володимирович різко розкритикував бажаючих відсторонитись від УТМР, а щодо ідеї єдиної карточки сказав: «Це — маячня. Це якби я заплатив гроші в полтавському магазині, а по товар пішов у кобеляцький». Олег Решетило, у свою чергу, розкритикував дії влади, яка, на його думку, сприяє процесу знищення УТМР.
На зборах був присутній і нинішній голова РДА Анатолій Таранушич. Із почутого в залі можна було зробити припущення, що дехто з мисливців очікує від керівника виконавчої влади всебічної підтримки курсу на збереження єдиного мисливсько-рибальського товариства. Але Анатолій Олексійович такого присутнім не пообіцяв. У принципі, він і не міг цього зробити, щоб не порушувати закон. Натомість він висловив припущення: «Давайте, нехай УТМР функціонує в межах тих 50 тисяч гектарів, що йому залишаються. А на інших — подивимось. Створіть спеціальну наглядову комісію, а якщо в нових господарствах виявляться якісь негаразди, тоді нехай вона і ставить питання про доцільність їх існування». Також Таранушич, як член УТМР, запропонував на два роки заборонити полювання на всій території Кобеляцького району. Але підтримки в залі не знайшов.
Отже, розпад колись єдиного УТМР розпочався. Що це — початок кінця чи початок нової, кращої ери? Побачимо лише через кілька років.
