Цього тижня ми завітали у до Новосанжарської станції юних натуралістів, щоб поспостерігати за мешканцями живого куточка, аналогів якому немає в жодному іншому навчальному або позашкільному закладі нашого селища.
Облаштовувати живий куточок почали з 1985 року. Саме тоді Микола Бондарчук прийшов працювати на станцію юних натуралістів. На той час тут був лише акваріум з рибками.
На сьогодні під опікою директора закладу та гуртківців у куточку живої природи мешкають близько двадцяти хвилястих папуг, приблизно стільки ж морських свинок, четверо хом’яків, четверо болотних черепах, серед них є навіть хижа морська черепаха тріонікс. Також тут є акваріуми з декоративними рибками та звичайними карасями, купленими на ринку. Для вихованців закладу цей куточок є важливою базою для кращого засвоєння шкільного навчального матеріалу з природничих наук. Учні мають можливість проводити нескладні досліди, доглядаючи за тваринами, спостерігати за їхнім життям.
Микола Іванович запрошує нас у свій кабінет — напевно, найбільш гамірне з усіх місць БДЮТу, бо саме тут знаходяться чотири клітки з маленькими галасливими яскравими пташками — хвилястими папугами. У трьох клітках мешкає по одній сім’ї папуг. До цих кліток прилаштовані невеличкі, схожі на шпаківні, картонні коробки з прорізаними отворами — це гнізда, у яких самка висиджує пташенят. Четверта клітка слугує своєрідним гуртожитком: у ній живуть молоді папуги, яких щойно відселили від батьків.
Микола Бондарчук, обережно відхиливши кришку картонного житла, показує нам чотирьох принишклих, на перший погляд, дорослих пташок.
— Ото їхня мама, — вказує на папугу із найдовшим зеленим хвостом, — вони дають потомство вже декілька років поспіль. Це є своєрідним показником того, що ми зуміли створити для них сприятливі умови життя, — пояснює він.
Для того щоб з’явилися пташенята, дорослим папугам необхідно утворити вдалу пару. Це вистежити неважко. Потрібно лише уважно спостерігати за пташками, що проживають у спільній клітці. Коли двоє папуг виявляють один до одного інтерес, тривалий час тримаються разом, тоді гуртківці відсаджують їх у окрему клітку. Самка відкладає від 4 до 6 маленьких яєць і висиджує їх упродовж 18-20 днів. Пташенята вилуплюються зовсім безпомічними, незрячими і без пір’я. А вже за місяць вони стають дорослими сформованими птахами. Годують дорослих папуг просом з додаванням вівса, соняшниковим насінням, тертими яблуками та морквою, сиром. Батьки підгодовують пташенят, відригуючи корм.
— У кожного з папуг є свої особливості характеру. Одні вирізняються дикістю — не йдуть на контакт, інші, навпаки, дуже товариські. Нещодавно один якось виліз із клітки, прилетів і сидів поряд весь час, допоки я працював за комп’ютером. Ще один папуга дуже полюбляє моркву, тільки-но я її починаю нарізати, а він тут як тут вже чатує, чіпляється лапками за клітку, здіймає галас, — розповідає директор станції юних натуралістів.
Мій співрозмовник зникає за дверима кабінету і через хвилину повертається, тримаючи в руках трьох черепах.
— Оця — найстарша, 6 років у нас живе, — кладе на парту найбільшу з них, панцир якої сягає 14 сантиметрів у довжину. Потім обережно кладе біля неї двох менших черепах.
— Весною вони відходять від пасивного, пригніченого стану, адже впродовж усієї зими практично нічого не їдять і не рухаються. Зараз ми потроху даємо їм корм для рибок, яйця, черв’яків.
Далі йдемо в інші кімнати, де мешкають гризуни. На столі у двох ящиках, ворушаться малесенькі чорні клубочки — хом’яки. За словами Миколи Бондарчука, ці тваринки невибагливі, але дуже запасливі. У дикій природі хом’яки на зиму наношують собі в нору чималий запас зерна — близько одного відра. Щоб продемонструвати це на прикладі, він кидає їм повну жменю зерен кукурудзи. Хвилин за п’ять зернята, всі до одного, перебазовуються в охайно звите кубельце.
— В нас тут у приміщенні тепло. Тому зимою тваринки стають менш активними, але в сплячку не впадають, як зазвичай. Інколи такі поодинокі випадки все ж трапляються. Тоді ми самостійно виводимо хом’яків зі сплячки, відігріваючи їх на батареях, — говорить директор.
Завершуємо відвідини оглядом морських свинок. Микола Бондарчук розповідає, що цих тваринок у Європу привезли на суднах моряки у 17 столітті, тоді їх назвали заморськими, а згодом і морськими свинками. А свинками тому, що вони видають звуки, схожі на хрокання свині. Морські свинки, на відміну від хом’яків, народжуються зрячими, в шерсті, і через кілька годин вже пробують їсти батьківський корм, хоча основу харчування малят наступні три тижні складає материнське молоко.
Також, за словами директора станції, м’ясо цих тваринок їстівне. У Інтернеті навіть можна зустріти рецепти страв із морських свинок, але у кулінарії вони з гуртківцями, звісно ж, практикуватися не збираються.
Наостанок запитуємо, чи не планують вихованці найближчим часом поповнити куточок живої природи якимось екзотичним мешканцем? Микола Іванович відповідає, що хотіли б ще завести канарейок і плазунів, але поки що зробите це не дозволяє матеріальна база закладу.
