Кумиром вихованців місцевої школи боксу є легендарний Костя Цзю. А секрет їх успіху — у наполегливих тренуваннях.
Бокс є одним із наймолодших видів спорту з тих, що розвиваються на теренах Кобеляцького району. На Кобеляччині постійно культивували футбол, легку атлетику, волейбол, баскетбол, армспорту. Досить давно діють школи карате та інших східних єдиноборств. А от своїх боксерів у районі не було. Районні функціонери, відповідальні за розвиток масового спорту, пояснювали це відсутністю тренерів, які могли б якісно підготувати молодь до виходу в ринг.
Та за останні два-три роки ситуація змінилась у кращий бік. З появою тренера Олексія Холодного в Кобеляках нарешті з’явилась секція боксу. До неї одразу записались і почали тренуватись десятки юнаків із Кобеляк та Бутенок, а з цим і влада звернула увагу на розвиток цього виду спорту. Із районного та обласного бюджетів почали виділяти кошти на придбання спортінвентаря, на поїдки юних спортсменів для участі в змаганнях різного рівня. Директор міського навчально-виховного комплексу №1 Яків Постольник люб’язно виділив приміщення для тренувань, на якому вже й спортивний ринг з’явився. З від’їздом із Кобеляк Олексія Холодного, юні боксери не залишились без опіки. Тренерську естафету продовжив енергійний і по-хорошому амбітний молодий фахівець. Досить швидко спільні зусилля дали позитивний результат.
Двоє кобелячан стали чемпіонами області
Ми вже неодноразово повідомляли про участь юних кобеляцьких боксерів у представницьких змаганнях різного рівня. Вони виходили в ринг і здобували медалі як в рідних Кобеляках, так і в інших містах Полтавської області. Поступово шліфуючи свою майстерність, кобелячани вийшли на рівень кращих бійців Полтавщини, а тому закономірно були запрошені для участі в чемпіонаті області серед школярів і молоді. Фактично дебютувавши в змаганнях такого високого рівня, наші земляки не знітились і виступили дуже достойно. Відтепер у Кобеляцькому районі є свої боксери — чемпіони області. Щоправда, лише серед юних спортсменів. Але ж це лише початок. За словами фахівців, у Кобеляках є кілька боксерів, котрі, при належному ставленні до тренувань, можуть вирости в серйозних бійців, здатних досягати успіху, навіть на професійному рингу. Але поки що їх тренер не вважає за потрібне виділяти когось персонально.
Чемпіонами області в своїх вікових та вагових категоріях стали Олексій Гузченко та Владислав Гела. Їх успіх зовсім невипадковий. Адже хлопці з перших днів відвідують секцію боксу, наполегливо і дисципліновано тренуються, беруть участь у різних змаганнях. Саме таким є шлях до чемпіонства.
Олексій Гузченко на чемпіонаті виступав у категорії до 50 кілограмів. Льоша вже давно виробив свій стиль, він боксує в ігровій та технічній манері. Не зрадив собі Гузченко і в обласному турнірі. У фіналі він красиво переграв свого опонента, застосовуючи фінти та інші обманні рухи. Льоша буквально «провалював» суперника, примушуючи того помилятися, і проводив чіткі серії ударів по корпусу. А тому беззаперечна перевага нашого боксера і була зафіксована одноголосним рішенням суддів. 5:0 — перемога Олексія Гузченка.
А от Владислав Гела позиціонує себе як боксер-силовик. Хоча теж має в своєму арсеналі дуже багато відпрацьованих технічних прийомів. У фінальному поєдинку Влад боксував у контратакуючій манері, адже йому дістався дуже сильний фізично суперник. Гела вміло перехоплював його атаки, а сам бив, як кажуть боксери «по поверхах», тобто, чергував серії ударів по корпусу і в голову. Крім того, наш боксер дуже вміло «закручував» противника, весь час маневруючи на ногах. Суперник постійно потрапляв у незручне становище. А Влад цим користувався, б’ючи сам. І таки переміг із рахунком 5:0.
Ще четверо юних кобеляцьких боксерів стали призерами чемпіонату. Вони не менше, аніж Гузченко та Гела, заслуговували на загальну перемогу. Та комусь не вистачило витривалості, комусь — фізичної сили, ще комусь — об’єктивності суддівського рішення. Так Єпіфан Карюк поступився в півфіналі боксеру з Червонозаводського з рахунком 2:3. Хоча чимало фахівців вважали, що саме наш боєць більше заслуговує на перемогу. Програли фінальні поєдинки і Антон Совенко з Кобеляк, і Володимир Федь із Бутенок. Але тут потрібно зауважити, що їм протистояли надзвичайно досвідчені, як для свого віку, спортсмени. Так Володя лише втретє офіційно вийшов у ринг. А на рахунку його візаві, боксера з Полтави, уже тридцять боїв. Цей досвід у такому виді спорту нічим на заміниш.
Владислав Песиголовець теж зайняв на чемпіонаті друге місце. У фіналі він поступився майбутньому чемпіону. Хоча знову ж, на думку фахівців, саме Влад був точнішим, а його суперник, викидаючи багато неточних ударів, просто справив більш ефектне враження на суддів.
Потрібно відзначити ще двох учасників чемпіонату, які представляли кобеляцьку команду. Це — Максим Ткаченко з Бутенок та Владислав Круглий із Кобеляк. Цього разу хлопці залишились без медалей, але заслужили повагу як глядачів, так і своїх суперників. Нашим спортсменам відверто не пощастило з жеребом. Максим у першому ж бою потрапив на чемпіона України, не менш сильний боєць дістався і Владиславу. Наші хлопці програли, але абсолютно не знітились і не втратили бажання й надалі займатись боксом.
Учаться на прикладі Цзю і Ломаченка
Будь-яка людина, яка займалась боксом, скаже, що успіх у цьому виді спорту залежить не так від природних даних, як від бажання і наполегливості самого спортсмена. Так, довжина рук, швидкість реакції мають велике значення, але ще більшу вагу мають кілограми поту, пролиті на тренуваннях, уміння терпіти біль і не здаватися після поразок.
Кобеляцькі хлопці, які відвідують секцію боксу, цю тезу сприймають як аксіому. Шість разів на тиждень вони приходять у спортзал НВК і наполегливо працюють по 2–3 години. Лише такі тренування дають результат.
Можливо, не всі юні боксери стануть чемпіонами і професіоналами, але здобуті на тренуваннях і в боях фізичні й моральні якості знадобляться їм протягом дорослого життя. Тому і йдуть хлопці в спортзал у будь-яку погоду, залишивши вдома втому і поганий настрій. На стінах тренувального залу розміщені портрети їх кумирів. Є тут і Майк Тайсон. Та все ж із більшою повагою юнаки ставляться до вітчизняних боксерів. За взірець їм слугують Костя Цзю, Василь Ломаченко, Денис Берінчик, Володимир Усік. Цзю — росіянин, інші — українці. Приклад беруть із своїх чемпіонів. А це вже навіть вище за спорт. Це — патріотизм.
