Наше звернення до відділення ДАІ стосовно ями по вулиці Леніна дало результат. Але не зовсім той, на який ми очікували.
Якщо ви пригадуєте, кілька номерів тому на сторінках нашого тижневика ми друкували матеріал про Інтернет-проект «УкрЯма». Проект організували для боротьби з ямами на автошляхах України. Вирішивши випробувати отримані там рекомендації на практиці, ми сфотографували і заміряли яму на вулиці Леніна в Нових Санжарах. Потім написали скаргу до Новосанжарського відділення ДАІ, відправили її поштою, разом із фотографією та описом ями, і почали чекати на результат.
Він не забарився. У відділенні ДАІ лист отримали, так як про це свідчило поштове повідомлення. А незабаром до редакції зателефонував заступник селищного голови Валентин Івашина і повідомив, що до них надійшов припис із ДАІ. Оскільки дорога по вулиці Леніна є комунальною, то відповідальність за її стан має нести селищна рада.
Начальник ДАІ вимагав: 1. Усунути дорожнє пошкодження. 2. Визначити відповідального за стан дорожнього покриття, на якого буде складено адміністративний протокол.
Здавалося, наше звернення досягло максимально можливого результату. Незабаром селищна рада проведе на вулиці необхідні ремонтні роботи і однієї ямою на дорогах України стане менше. Але так лише здавалося. Оскільки той-таки заступник селищного голови пояснив: коштів на ремонт цієї вулиці в селищної ради немає і не буде в найближчому майбутньому. Тому єдиним справжнім результатом нашого звернення буде накладення штрафу на відповідальну особу. Скоріш за все, на того ж таки Валентина Івашину.
Після телефонної розмови ми домовилися з Валентином Миколайовичем про зустріч, аби спробувати знайти відповідь на просте, здавалося б, питання: як же все ж таки залатати яму на дорозі?
— Кілька років тому ситуація була дещо іншою. До прийняття нового Податкового кодексу існував податок із власників транспортних засобів. Значна його частина йшла до місцевого, у нашому випадку — селищного, бюджету. За зібрані таким чином гроші ми могли вже навесні проводити ремонт найбільш ушкоджених вулиць селища. На всі, звичайно, не вистачало, але цей податок був основним джерелом фінансування для утримування доріг, — пояснює заступник селищного голови. — Із введенням нового Податкового кодексу такий податок перестав надходити до селищного бюджету, а водії почали сплачувати за дороги у вартості пального. Причому, сплачувати значно більші суми. Але розпорядником цих значних коштів відтепер став Кабмін. Відбулася, так звана, централізація. Тепер усі гроші стікаються до Києва, а вже там розподіляються за тільки їм відомим принципом. Хтось говорить, що при розподілі враховують кількість автомобілів, зареєстрованих у регіоні. Хтось — кількість пального, заправленого на АЗС. Але, у будь-якому разі, на ремонт доріг почали виділяти значно менші суми.
Точно порахувати, скільки саме за рік заплатили за якісні дороги саме новосанжарські водії — досить складно. Адже для цього потрібно знати кількість автомобілів у селищі й урахувати, що кожен із них наїздив різну кількість кілометрів. Отже, і власники їхні купували різну кількість палива. Але вже зараз відомо, скільки коштів Нові Санжари отримають на ремонт ущент розбитих за зиму вулиць. Отож рішенням обласної ради від 28 лютого 2013‑го року на капітальний ремонт вулиць Шевченка, Фрунзе та провулку Радянського виділено 289,3 тисячі гривень; на поточний ремонт вулиці Жовтневої — 20,1 тисячі гривень. Навіть далекій від дорожніх робіт людині зрозуміло, що таких сум на повний ремонт цих вулиць не вистачить. Не кажучи вже про всі інші.
— Один квадратний метр асфальту коштує приблизно 200 гривень. Якщо орієнтуватися на цю цифру, то на Нові Санжари, щоб привести всі дороги до стандартного стану, потрібно близько 20 мільйонів гривень! — розмірковує Валентин Івашина. — Звичайно, ніхто не очікує, що нам дадуть такі кошти. Але ж і суми, які виділила обласна рада, надто вже скромні. На одну лише вулицю Шевченка для капітального ремонту потрібно тисяч 400. А вони дають 289 тисяч — на три!
Заступник селищного голови пояснює, що якби коштів було більше, то в перелік вулиць, які потребують негайного ремонту, внесли б і Леніна, і Ювілейну, і провулок Котовського. Але вони, скоріш за все, залишаться неремонтованими. Хіба що обласна рада додасть іще якісь кошти протягом року.
Утім, навіть за наявності коштів залатати яму — справа зовсім непроста і дуже розтягнута в часі. Адже до початку робіт потрібно ще виготовити проектно-кошторисну документацію.
— Якщо сьогодні нам дадуть гроші, ми не зможемо розпочати роботи. Адже на виготовлення необхідної документації піде ще місяць-два. Плюс, врахуйте, що гроші з обласного бюджету нам прийдуть не одразу всією сумою, а будуть надходити частинами протягом року. При цьому останні надходження на ремонт доріг можуть прийти в грудні. Тобто, якщо ми і захочемо заасфальтувати яму на вулиці Леніна, щодо якої ви написали звернення, то не матимемо на це ніякої можливості. Але результат, звичайно, якийсь буде. Яму ту ми заб’ємо старим асфальтом — хоча язик не повертається назвати це ремонтом, але іншої можливості просто немає. А когось, скоріш за все мене, притягнуть до відповідальності й стягнуть 850 гривень штрафу.
Отже, виходить, що рецепт, запропонований «УкрЯмою», у новосанжарських реаліях не працює. Скаргу на яму дійсно написати можна, а от отримати в результаті рівну дорогу — ні. Тому що той, хто є власником дороги (у нашому випадку — селищна рада), не має коштів на її ремонт. Абсурдна, здавалося б, ситуація. Але такі вже реалії українського сьогодення. Мільйони і мільярди податків, зібраних з водіїв через плату за пальне, стікаються до Києва, щоб там, у переважній більшості, осісти і ніколи не піти на ремонт українських доріг. Ті ж копійки, які повертаються після просіювання в Києві, інакше, як сльозами, не назвеш. Як підсумок, новосанжарські водії, як і більшість їх українських колег, залишаються перед розбитими дорогами і без уявлення, як виправити ситуацію.
Хоча механізми впливу в них усе ж таки є. Один з варіантів — звернення до народного депутата. Зокрема, лобіювати інтереси і новосанжарців, і кобелячан у парламенті має депутат-мажоритарник Олексій Лелюк. У нього є приймальня в Нових Санжарах: вул. Короленка, 4, кім 5, тел. (0244) 3–26–13 і в Кобеляках: вул. Кас’яна, 29, тел. (0243) 3–28–95 (за інформацією з офіційної веб-сторінки депутата — авт.). Куди, як не до народного депутати, потрібно звертатися, щоб домогтися збільшення фінансування на ремонт доріг округу, від якого його ж і обрали? І народному депутату (разом із колегами, звичайно) під силу зробити схему розподілу коштів більш прозорою і справедливою.
Розуміємо, що не кожен водій знайде час і рішучість, щоб піти до приймальні та написати звернення. Тому цей метод спершу випробуємо ми. І наступного разу напишемо звернення не у відділення ДАІ, а до народного депутата. Результатами, звичайно ж, поділимося з вами.
