«Зоря-1» — чотирикратний чемпіон

Минулої неділі закінчився четвертий зимовий чемпіонат з міні-футболу. Його беззмінним переможцем залишається команда з Руденківки. Яка в останньому турі більш ніж переконливо довела: рівних їй поки що немає.

Чемпіони з моторчиками

Своє четверте поспіль чемпіонство «Зоря-1» оформила ще задовго до останнього туру. Але зливати ігри чи виходити на матчі без настрою руденчани не збиралися. Тому від їхньої останньої цього року гри (із сухомаячківським «Темпом») очікували цікавої боротьби та красивого футболу. Для «Темпу» цей матч був особливим і принциповим. Адже у першому колі сухомаячківська команда по ходу матчу вигравала у «Зорі-1» з рахунком 4:1, але потім не втримала переваги і поступилася — 5:4.

Шанси сухомаячан на перемогу у грі останнього туру видавалися вищими, тому що «Зоря-1» вийшла на матч без замін — однією стартовою п’ятіркою. Здавалося, що швидкі футболісти «Темпу» зможуть виморити і перебігати чемпіонів.

Початок матчу дійсно пройшов за переваги сухомаячан. І вже на третій хвилині Максим Калюжний розібрався на фланзі з суперниками і знайшов точним пасом Дмитра Стрюка. Той з центру штрафної не промахнувся — 1:0. Утім, раділи гравці «Темпу» недовго. Через кілька хвилин Сергій Сонник потужно пробив з правого флангу, а Михайло Булиш на дальній стійці підставив ногу — 1:1. А далі сталося незрозуміле. «Зоря-1», яка грала без замін, почала, немов удав, тиснути суперника, не залишаючи йому вільного простору. Руденківські гравці зустрічали футболістів «Темпу» просто на виході зі своєї половини поля і за рахунок пресингу постійно відбирали у них м’ячі. Незабаром тактика «Зорі» принесла їй результат. Спочатку Євген Козаченко вивів команду вперед, а потім Владислав Мокляк дальнім ударом застав зненацька голкіпера суперників. Доки футболісти «Темпу» на підвищених тонах з’ясовували, хто винен у пропущених м’ячах, Сергій Сонник забив четвертий м’яч. Перед самою перервою Іван Павленко один гол відіграв, але в цілому картина складалася не на користь сухомаячан. «Зоряни», ні разу не перепочивши за перший тайм і навіть не скориставшись тайм-аутом, впевнено перегравали і перебігували суперника.

Другий тайм нічого не змінив. Навпаки, перевага чемпіонів стала тотальною. А у ворота «Темпу» почали залітати просто-таки знущальні голи. Після пасу Владислава Мокляка форвард «Зорі-1» Михайло Булиш п’яткою підрізав м’яч у сітку воріт і побіг приймати вітання партнерів. Окремо варто описати ще один гол чемпіонів. «Темп» обрізався при виході з оборони і на самотнього воротаря вибігли три (!) гравці «Зорі-1». Голкіпера обіграли ще до штрафної, а вже перед порожніми воротами Владислав Мокляк і Євген Козаченко вирішували, хто зробить останній дотик. У підсумку матч закінчується розгромною перемогою «Зорі-1» з рахунком 10:4, яка стає своєрідним підсумком чергового переможного сезону для руденківської команди. І капітан команди Владислав Мокляк уже звичним жестом вчетверте поспіль підіймає над головою чемпіонський кубок.

Щудро — тут, Щудро — там

У іншому матчі першої ліги — між «Маяком» та «Колосом» — також не вирішували ніяких турнірних задач. Але своя родзинка у грі таки була. Форварду «Маяка» Артуру Щудру потрібно було забити чотири м’ячі, щоб обійти свого головного конкурента у суперечці бомбардирів — Артема Співака. Артем свій поєдинок відіграв раніше і зумів лише раз відзначитись у воротах «Динамо», зупинившись на позначці у 46 забитих голів. У Щудра до початку матчу з «Колосом» було 43.

Гра розпочалася з атак «Маяка». Малокобелячани швидко забили кілька голів, але Щудро відзначився лише один раз. По воротах форвард бив багато і традиційно сильно, але м’яч летів або мимо, або воротар суперників відбивав удари. А потім пішло: Артур забив другий, третій, четвертий. Коли стало зрозуміло, що вже обійшов Співака, нападник все-таки добавив ще парочку. І не дотягнув лише одного голу до круглої цифри, забивши у 20 іграх чемпіонату 49 голів. «Маяк» зрештою переміг із веселим рахунком 12:6. Але «Колос» не надто засмутився поразці в останньому турі. Адже, не зважаючи на програш, команда і на наступний сезон залишається у першій лізі. Тоді як «Зоря-2» та «Ніка» вищий дивізіон залишають.

Щодо Артура Щудра, то він в останній день чемпіонату до звання «Кращого бомбардира» додав ще й титул «Кращого гравця» зимового чемпіонату-2012/13. У голосуванні представників та капітанів він набрав 21 бал. І лише на один пункт випередив лідера «Зорі-1» Владислава Мокляка — 20. Третє місце у голосуванні поділили Олександр Кириленко з «Динамо» та Станіслав Мокрий із «Зорі-1», які набрали по 19 балів. Усі ці гравці увійшли і до «Символічної збірної» чемпіонату. «Кращим голкіпером» вкотре став Євген Довгаль із «Зорі-1», «Кращими захисниками» — Олександр Кириленко («Динамо») та Станіслав Мокрий («Зоря-1»), «Кращими нападниками» — Владислав Мокляк («Зоря-1») та Артур Щудро («Маяк»).

«Динамо». Стрільба по горобцях

У останньому турі «Динамо» нещадно проїхалося по «Альянсу», розгромивши його з рахунком 13:1. Голи новосанжарці забивали на будь-який смак, у воротах суперника розписався кожен польовий гравець команди. Але ця перемога, за великим рахунком, нагадувала стрільбу з великої потужної гармати по горобцях. Адже і так було зрозуміло, що команда класу «Динамо» повинна обігрувати футболістів з Дубини. Питання у іншому. Ні для кого не секрет, що головною задачею на сезон у «Динамо» була боротьба за чемпіонство. І з нею команда не впоралася. Так, були у неї яскраві епізоди з вольовими виграшами у «Темпу», «Авангарду», «Маяка». Але команда так і не змогла виграти у свого головного конкурента «Зорі-1» і фінішувала другою. Уболівальникам команди, яких немало, доведеться знову із надією дивитися у наступний рік і сподіватися: а раптом? Але поки що, як не сумно констатувати місцевим уболівальникам, новосанжарські команди займають у чемпіонаті місця не вище другого. Тільки у минулі роки «срібло» діставалося «Силі ради», а тепер — «Динамо». Поки що проти руденківського лому прийому ніхто не знайшов. Можливо, сезон 2014 змінить ситуацію? Адже сила чемпіонату визначається передусім боротьбою за перше місце. А про яку боротьбу можна говорити, коли друга команда відстає від першої на 15 очок?

Без влади, але з покращенням

А от якщо брати не боротьбу за чемпіонство, а масовість, то тут міні-футбольний чемпіонат явно прогресує. Якщо у сезоні 2009/10 у чемпіонаті була одна ліга, в якій грали тринадцять команд, то у 2012/13 — дві ліги, у яких упродовж п’яти місяців змагалися двадцяти чотири команди. Якщо порахувати по заявках, то у зимовий період на міні-футбольному майданчику підтримували форму більше трьохсот футболістів — від юніорів до заслужених ветеранів. Влада, спасибі їй, у підготовці та проведенні традиційно не допомагала, але і не заважала. Що також, погодьтеся, немало. Щоправда, минулого року представники влади обіцяли допомогти з ремонтом огорожі майданчика. Начебто, і кошти якісь під це виділяли. Але чомусь до конкретної роботи справа так і не дійшла. Зрозуміло, що все знову доведеться робити самим футболістам: шукати зварювальника, штопати сітку, скидатися на м’ячі. Щоб хтось потім з високої трибуни прозвітував: у нас спортивна масовість на високому рівні! А що ви зробили для цієї масовості? Ах так, не заважали ж...

Більшість тих, хто щотижня виходить на штучний газон майданчика, ні-ні та й думає: от якби хоч один представник влади так загорівся міні-футболом, як мотоболом. Але чомусь ніхто не загорається. Напевно, тому, що участувати у чемпіонаті України з міні-футболу у нас шансів немає. І дві тисячі глядачів до сітки майданчика не прийдуть. Хоча б тому, що там і сидіти нема на чому. А простояти годину на ногах не кожен зможе.

З одного боку, зрозуміло, що чемпіонат України з мотоболу — це великий престиж, статті у пресі, вдячність тисяч глядачів. Але ж міні-футболістам, з другого боку, ні мотоцикли не потрібні, ні пальне, ні кошти на роз’їзди. Їм би пару м’ячиків купити на початку сезону та хоч колись комплект форми. Тим-таки чемпіонам, наприклад. Чи триста футболістів все ж таки вартують менше шістьох гравців у мотобол?

Матч чемпіонів

Паралельно із закінченням чемпіонату стартував розіграш міні-футбольного кубка. Минулого тижня відбулися матчі 1/16 фіналу, у яких грали лише команди другої ліги. Найцікавішим був матч між лідерами другої ліги — «Вороною» та «Ветераном». Досвідчені новосанжарські футболісти вели в рахунку 2:1 та 3:2, але зрештою поступилися молодшим і спритнішим суперникам — 6:3 (Голи: Сергій Браташ (2), Євген Суботін (2), Євген Лахно (2) — Анатолій Троян, Ярослав Колодійчик (2).

У інших кубкових поєдинках були зафіксовані такі результати: «Арсенал» — «Будівельник» — 3:1; «Оріль» — «Ворскла» — 9:2; «Юність» — «Дружба» — 12:2; «Чкалова» — «Метеор» — 7:2; «Зоря-3» — «Спарта» — 6:2.

7‑го квітня відбулося жеребкування пар 1/8 фіналу. І сталося так, що вже у другому раунді кубка між собою зійдуться переможці першої та другої ліг — «Зоря-1» та «Ворона». Цей матч хотіли б побачити багато уболівальників. І ніби почувши їхні бажання, жереб випав саме так. Гра між чемпіонами відбудеться 14 квітня о 14:00.

Інші пари 1/8 склали: «Динамо» — «Маяк», «Ніка» — «Чкалова», «Сила ради» — «Арсенал», «Юність» — «Альянс», «Оріль» — «Темп», «Зоря-3» — «Колос», «Зоря-2» — «Авангард»

Підсумкові турнірні таблиці

чемпіонату та першості Новосанжарського району з міні­футболу

2012­2013 рр.

І ліга

Кращі бомбардири:  Артур Щудро («Маяк») – 49; Артем Співак («Альянс») – 46; Михайло Булиш («Зоря­1») – 33; Євген Писаренко («Колос») – 29; Олег Голота («Альянс») – 27; Віталій Підопригора («Ніка»), Микола Удовенко («Чиста криниця») – 22; Олександр Нечитайло («Авангард») – 21.

ІІ ліга

Кращі бомбардири: Сергій Браташ («Ворона») – 66; Євген Суботін («Ворона») – 55; Олександр Гаврілов («Оріль») – 54; Юрій Нездойминога («Ворскла») – 50; Володимир Коба («Юність») – 46, Анатолій Троян («Ветеран») – 43; Олександр Каламутиця («Спарта») – 42.