11-го квітня на території колишнього бурякоприймального пункту в Руденківці відбувається сходка селян. Вони збираються тут, стурбовані звісткою про те, що їхні вулиці можуть відключити від розташованої на території підприємства свердловини і припинити подачу води.
Перед самою сходкою нам телефонує один із місцевих жителів і запевняє, що, за відомою лише йому інформацією, нинішні власники бурячного вже продали водонапірну башту кудись у Ліщинівку. І незабаром її мають вивезти. Коли ми приїздимо на місце сходки, то з’ясовуємо, що ситуація дещо інша.
На сходку, яка проходить біля магазину на території бурячного, сходяться кілька десятків мешканців сусідніх вулиць. Для того, щоб роз’яснити їм ситуацію, на сходку приїздять сільський голова Сергій Головко та депутат сільської ради Євген Божинський. Їх одразу обступають люди і починають цікавитися, чому їм потрібно від’єднуватися від діючої свердловини на бурячному? Сільський голова терпляче пояснює, що ця свердловина — єдина, яка не перебуває на балансі сільської ради. Тому на неї не розповсюджується ліцензія на спецводокористування. Сергій Головко демонструє лист, у якому він звертався до генерального директора компанії, яка зараз є власником бурячного, з проханням передати на баланс цю свердловину. Але той погодився дати її місцевій громаді лише в оренду. Та й то лише на рік. Але якщо сільська рада погодиться взяти свердловину навіть в оренду, їй доведеться виготовляти на неї окремий дозвіл.
— Ліцензія на спецводокористування обходиться до 8 тисяч. Але проблема навіть не в цьому. Ми можемо витратити на ліцензію 8 тисяч. А у наступному році тут зміниться власник і вас можуть відключити від цієї свердловини! — говорить жителям Сергій Головко. — Тому вам буде дешевше приєднати свій водогін до свердловини сусіднього кооперативу!
— Для чого нам це?! У нас є своя башня! — стоїть на своєму літній чоловік у кепці.
— Та вона не наша, вона — сахзавода! — намагається пояснити сільський голова.
— А на землі вона на чиїй стоїть — на нашій? — уточнює старенька бабуся. — То просто хтось хоче забрати башню, та й усе!
— Чого вони нам не дозволяють воду брати? Раніше дозволяли, а тепер — ні? — не розуміючи питає одна з жінок.
— Та вони дозволяють. Але дають дозвіл лише на рік. Ми ж можемо 8 тисяч на вітер викинути! А бурячний потім комусь продадуть разом із башнею! — знову пояснює Сергій Головко.
— Ну і шо, шо 8 тисяч?! Нас скільки тут! Скинемося по 150 гривень, візьмемо той дозвіл. А за башню може потом договоримся — і віддадуть!
— Та ніхто її не віддасть! — переконує земляків Євген Божинський. — Якщо вони надумають продавати, то хто візьме виробництво без окремого водопостачання? Ніхто!
— Краще витратити ті самі, або й менші, гроші, та приєднатися до іншої башти! — запевняє Сергій Головко.
— Так це ж іще 60 дворів? А як води не буде? — стривожено гудуть люди. — А як вони, з того кооперативу, не захотять нас приєднувати?!
— Як це вони можуть продати разом із башнею? Ми ж на цьому бурячному колись усі працювали! — говорить жінка середніх років. — А тепер воно усе їхнє? Чого ви сюди не призвали цього хазяїна? Хай би нам пояснив!
— Треба писати до президента! — переконано говорить дядько в картузі.
Сергій Головко намагається заспокоїти людей. І, як приклад, наводить сусідню Дубину, де до однієї башти підключені 220 дворів — і вода є у всіх. А тут після з’єднання двох кооперативів буде близько 100 дворів.
— Так шо ж нам тепер робити? — розгублено запитують чоловіки, коли галас трохи стихає.
— Збирати сходку із тим кооперативом, потім купити трубу, рити траншею і підключатись! — посміхаючись, відповідає Євген Божинський.
Доки жінки ще обговорюють проблему із баштою, чоловіки вже діловито підраховують — скільки потрібно труби і якого діаметру, як робити розводку і чи закільцьовувати між собою дві башти.
Коли сходка закінчується, Сергій Головко пояснює нам, що насправді великої проблеми немає. Під’єднання до іншої свердловини дозволить руденчанам не бути залежними від зміни власників бурячного. Це гарантує їм те, що вони не залишаться раптово без води.
— У неділю ми зберемо сходку з членами кооперативу, до якого хочемо приєднати ці двори. І спробуємо переконати їх прийняти до себе своїх сусідів. У тому, що тиску води вистачить усім, я переконаний.
14-го квітня дійсно відбувається сходка жителів вулиць Грушевського та Молодіжної. За словами Сергія Головка, не всі з радістю сприйняли пропозицію доєднати до кооперативу 60 нових членів. Навіть ті, хто погоджувався, обов’язковою умовою висували встановлення усіма «новенькими» водяних лічильників.
— У них і так практично у всіх вони є, — говорить Сергій Головко, — тому, я сподіваюсь, незабаром ми розв’яжемо цю проблему. І два кооперативи будуть отримувати воду від однієї свердловини.
