13-го квітня в обласному центрі відбувається акція опозиції «Вставай, Україно!» За різними оцінками, на вулиці обласного центру виходять від двох до восьми тисяч полтавчан, які протестують проти діючої влади та чинного президента Віктора Януковича.
Учасники акції збираються біля Полтавського краєзнавчого музею. Серед натовпу людей прапори політичних партій вирізняються кольорами: білі — «Батьківщини», сині з жовтим — «Свободи» та червоні — «УДАРу». Організатори акції шикують людей у колону. Усі з нетерпінням чекають на приїзд лідерів опозиції.
— Я чув, їх у Харкові затримали! — говорить вусатий дядько із прапором «Свободи» в руках.
— Кажуть, там Кернес автобусів на площі понаставляв! — відказує його сусід.
Діюча влада дійсно хотіла завадити проведенню мітингу опозиції у Харкові. Тому площу, де мала пройти акція, перегородили громадським транспортом. Такий самий сценарій спробували повторити і в Полтаві. Неподалік від Полтавського академічного обласного театру імені Гоголя також вишикували кільканадцять автобусів. Щоправда, навіщо це зробили — залишилося незрозумілим. Адже площу перекрили лише з одного боку і учасники акції могли вільно обійти автобуси та долучитися до мітингу.
Попереду колони, яка чекає на приїзд лідерів, стоїть своєрідна охорона з молодиків у спортивних костюмах. Усі говорять російською, деякі лузають насіння та матюкаються.
— Када они уже, б…, приедут? — цікавиться худий хлопчина у спортивному «адидасівському» костюмі у іншого, напевно, старшого.
— Стой и жди! И не матерись ты, сколько раз говорить?! Щас приедут!
Всередині кільця хлопців-спортсменів гуртуються журналісти із відеокамерами, фотоапаратами та мікрофонами.
— Пропустіть! Я з газети! — проштовхується наперед повненька жіночка із червоним волоссям. При цьому демонструє якийсь документ у розгорнутому вигляді.
— Мне че, б…, тоже свою корочку показать? — питає худий хлопчина у свого напарника. Посміхається і витягує зі своєї кишені якусь книжечку, схожу на посвідчення помічника народного депутата. Молодики сміються. Тітка проштовхується далі.
Нарешті натовпом передають: «Приїхали! Приїхали!». Журналісти швидко хапають свої камери та мчать зустрічати лідерів опозиції. Тільки ті виходять з машини, як їх обступають журналісти та найбільш нетерплячі учасники акції.
— Здрастуй, Олег! — вітається із лідером «Свободи» Олегом Тягнибоком якийсь літній чоловік. Політик відповідає на рукостискання і прямує далі. За високим Тягнибоком низенького і худенького лідера «Батьківщини» Арсенія Яценюка майже не видно.
— Кличко не приїде. Замість нього буде Наливайченко! — одразу пояснює журналістам Тягнибок. Скидає із голови чорного картуза із козирком, віддає комусь із помічників. І прямує до колони. За ним — Яценюк та народні депутати від «Свободи», «УДАРу» та «Батьківщини».
— Слава Україні! — вітається Тягнибок із учасниками акції.
— Героям слава! — відповідають ті.
Тягнибок і Яценюк стають перед журналістами попереду колони. Позаду них видно великий транспарант «Вставай, Україно!» Журналісти деякий час штовхаються, обираючи кращу позицію для зйомки, потім все затихає. Крізь натовп продирається Валентин Наливайченко з «УДАРу». Стає біля лідерів опозиції. Починається прес-конференція.
Говорять по черзі Олег Тягнибок та Арсеній Яценюк. Пояснюють, що кінцева мета акції — імпічмент президенту Віктору Януковичу та звільнення України від злочинної влади. Акції в обласних центрах опозиція проводить для того, щоб розбудити людей і повернути їм віру в можливість змін в українському суспільстві.
Після короткого спілкування з пресою лідери опозиції попереду колони вирушають до обласного драматичного театру імені Гоголя. Перед ними учасники акції несуть величезне синьо-жовте полотно.
Періодично учасники ходи вигукують різні лозунги. Від традиційних «Зека — геть!» та «Банду — геть!» до більш жорстких типу «Комуняку — на гілляку!» та «Смерть ворогам!».
Один із дядьків, які несуть великий синьо-жовтий прапор, просто на ходу видумує свої лозунги.
— Януковича на четвертий реактор! — кричить він. Навколо весело сміються.
— Януковича на третій строк! — пропонує інший чоловік. Люди спочатку сприймають цю пропозицію мовчки. Потім до них доходить її зміст і вони знову посміхаються. Адже третій президентський і третій строк за ґратами — речі зовсім різні.
Доки колона крокує до місця проведення мітингу, за учасниками з цікавістю спостерігають полтавчани, які зупиняються на тротуарах та виглядають із вікон. Деяким з них лозунги опозиції явно не подобаються.
— Юлю — геть! — кричить якась літня жінка у відповідь на викрики у сторону президента. Потім трохи розмірковує і додає ще: — «Свободу» — геть!
Нарешті колона дістається площі біля театру. Лідери опозиції піднімаються на сцену, люди займають усе вільне місце на площі біля неї. Інформація стосовно кількості учасників акції в різних джерелах традиційно різниться. Якщо опозиція повідомляє, що на акцію у Полтаві вийшло близько восьми тисяч чоловік, то правоохоронці вказують більш скромну цифру у дві тисячі. За нашими враженням людей все ж таки було більше двох тисяч. Десь рази у три-чотири.
Зі сцени до учасників акції звертаються депутати-мажоритарники Юрій Бублик із «Свободи» та Сергій Каплін з «УДАРу».
— Депутат-мажоритарник має жити у своєму окрузі. Його діти мають ходити у ту ж школу, що і діти виборців. Він повинен лікуватися у тій самій лікарні, де лікуються його виборці. Тоді він буде зацікавлений у вирішенні проблем округу! — переконано говорить «свободівець» Юрій Бублик. — У нас до цього поки що ставляться із великим подивом. Я привожу свою дитину в лікарню на Леваді. Там питають: «Прізвище, ім’я?» — «Бублик, Юрій» — «Місце роботи?» — «Верховна Рада України» — «Посада?» — «Народний депутат» — «Так, давайте тільки без жартиків!»
Лідер «Свободи» Олег Тягнибок із трибуни довго пояснює полтавчанам,чому опозиція змушена блокувати трибуну у Верховній Раді, чому більшість втекла приймати закони на Банкову та для чого, власне, потрібно виходити на вулиці.
— Влада боїться трьох речей, — говорить Тягнибок і загинає пальці. — Перше. Реакції європейської спільноти. Друге. Активної опозиції у парламенті. Третє. Людей на вулицях. Саме тому ми закликаємо українців прокинутися і вийти на акції протесту. Фінальною частиною цієї всеукраїнської акції буде всенародне віче у Києві на День Європи — 18-го травня! Ми запрошуємо усіх вас приєднатися до нас на акції у столиці. Тільки разом ми можемо змінити владу!
Мітинг триває близько години. Закінчують його вже традиційним спільним виконанням Гімну України. Після цього лідери опозиції швидко сідають у авто і їдуть з площі.
— Шо, вже поїхали?! — розчаровано перепитує чоловік із прапорцем «Батьківщини» у руках. — От, паразити, і поговорити не встиг…
