Селище. Рідне селище. Пройшовши з одного краю села в інший, повернувшись у зворотному напряму, починаю відчувати в серці якусь невдоволеність. Чогось не вистачає. Чогось, чи когось? Ага! Діти! Куди вони поділися? Миттєво пам’ять підсовує у мою, незахищену від навколишнього впливу, голову свій архів. Одразу перед очима постають сторінки безтурботного дитинства. Ось мій старший брат майструє мені з тоненьких дощечок маленький літак — чудову, дивовижну для моєї дитячої уяви іграшку. А це вже я сам опускаю в каламутний весняний струмок обтесану ножем дощечку з прикріпленим на ній паперовим вітрилом. А онде по схилу біжить ціла зграя дітлахів, і я серед них, радісно репетуючи, намагаємось запустити в ясне літнє небо повітряного «змія». Сторінки дитинства казковим водограєм, різнобарвним калейдоскопом переплітаються в моїй свідомості, збурюють у серці змішані почуття чогось приємного і водночас млосного, назавжди втраченого. У дворі — хокейне поле, розчищене дитячими руками, а згодом залите і освітлене батьками. Саморобні ключки, прив’язані мотузками ковзани, старенькі лижі, закріплені до ніг автомобільною гумою, і ґвалт, і регіт, і біганина, і дитячий азарт. Не кривитиму душею, були рогатки, луки, стріли, клацавки і самопали. Дитяча фантазія невтомно працювала на різні забавки і веселощі. Не мали спокою ні руки, ні ноги. І найкращою та найдорогоціннішою іграшкою є та, яка зроблена власними руками. Саме вона справляла на однолітків неабияке враження.
Повернувся в сьогодення. Один мій знайомий купив для свого онука подарунок — вертоліт, який рухається, палахкотить ліхтариками, крутиться і тріщить на всі боки. Дитина, отримавши такий подарунок, від страху забігла в іншу кімнату.
Згадавши в своїх спогадах про шкільні роки, згадаю, що тоді на думці було лише одне: футбол, хокей, лижі та рибальство. Одного сонячного сніжного зимового дня зустрічаю на виході з лісу гурт юнаків і дівчат.
— А чому без лиж, — питаю.
— Та лижі дорогі, — відповіли мені.
— Та ви, — кажу, — покопайтеся на горищах у бабусь та дідусів, там не одну пару знайдете. Було б лише бажання, а його, бачу, нема.
Одного разу я вирішив оприлюднити свої трухляві «мощі» на міському пляжі, поглянути збоку на своє минуле. Вражає, але сумно. Наступного разу приніс на пляж маленький гумовий м’ячик, вирізав понад берегом чотири довгих палиці верболозу. Зайшов у воду на відмілині, повстромляв по різні боки і зробив тим самим ворота, а потім запросив хлопчаків пограти в водне поло. І хоча моїх сил вистачило ненадовго, але полишивши м’яч, повертався додому з відчуттям хоч мізерної, та зробленої для здоров’я дітлахів корисної справи.
Іще один мій знайомий, як тільки-но його онук починав бешкетувати, він одразу саджав його на заздалегідь підготовлений «плацдарм» інтелектуального мислення, такий собі міні-дитячий комп’ютер, намагаючись зробити з дитини водночас і Ейнштейна, і Ломоносова, і Каспарова.
Я розумію і цілком усвідомлюю, що часи змінились, настала епоха інформаційного розвитку і, вочевидь, деградації фізичного, а можливо, і загальнолюдського. Бо якщо людина не має здоров’я в тілі, то на такий же негативний підсумок чекає і його голова. Природа, створюючи людину, не розраховувала ділити її на дві частини. Гармонійне поєднання всіх функцій людського організму — головний напрямок, якого повинне дотримуватись людство. Ми в своєму розвитку багато чого втратили. Без комп’ютерної техніки, на жаль, у наш час уже ніяк не обійтись. Але ж ви мрієте бачити своїх дітей та онуків здоровими? То чи не настав час усвідомити елементарну істину: від кожного з нас залежить майбутнє наших дітей. Скажу правду: я взагалі не був батьком своїм дітям. За особистими уподобаннями не знаходив часу на їхнє виховання. Тепер вони дорослі. І, намагаючись хоч якось виправити свою колишню недбалість, звертаюсь до вас, шановні батьки: пора поглянути на себе. Немає часу на ігри з дітьми? А на шашлик з «перцівкою» є? Налагодити тимчасовий волейбольний майданчик надто клопітка справа? А чи не принесуть користі і вам особисто природничо-пізнавальні прогулянки з дітьми до лісу? Обов’язково отримаєте увагу та повагу своїх дітей. От коли ми це зрозуміємо, то поменшає клопоту з хворобами, засміченим довкіллям, ігроманією і проблемними відносинами. Заохочуйте своїх дітей до розваг на свіжому повітрі і допоможіть їм бути здоровими.
