30-го квітня в Малому Кобелячку місцевий приватний підприємець Леонід Нємченко ділиться досвідом із учасниками семінару, організованого обласною дорадчою службою.
До Малого Кобелячка з’їжджаються гості з різних районів області. Кожну делегацію очолюють заступник голови райдержадміністрації та начальник управління агропромислового розвитку. У Новосанжарський район вони приїжджають для того, щоб побачити демонстраційний показ «Овочівництво закритого грунту — перспективна галузь рослинництва».
Усіх гостей ведуть до тепличного комплексу Леоніда Нємченка. Екскурсію проводить директор дорадчої служби Світлана Андрієнко. Але більшість із приїжджих одразу обступають підприємця, який практично з нуля заснував у Малому Кобелячку потужний бізнес із вирощення тепличних овочів. Леоніда Нємченка розпитують про все: сорти огірків та помідорів, біодобавки та «хімію», опалення теплиць та підведення води. Підприємець на всі питання відповідає охоче і з гумором.
— Які огірки? Раніше був у захваті від «Куражу», але потім якось перейшов на інші. Просто в нього в непогоду розвивається міжвузлова гниль. Зараз вирощую турецькі та венгерські. З голландських — «Рійк Цваан».
Далі Леонід Нємченко ділиться з гостями іншими секретами. Розповідає, що засоби біологічного захисту бере в одеській «Біотехніці». Від бактеріозу обробляє рослини молоком або обраткою.
— А опалення у вас тут яке? — цікавиться хтось із гостей, зазираючи в парник, з якого просто-таки пашить тепло.
— Є і водяне, і воздушне, і підземне. Для рівномірного розподілення тепла стоять вентилятори, але не скрізь. Оптимального способу я ще не знайшов та його, мабуть, і немає: щоб 100 кілограмів дрів вкинув і скрізь було тепло.
Гості цікавляться, скільки ж йде на опалення великого тепличного комплексу.
— У погану погоду, коли взимку десь -10 і сніг, то в день йде до 50 кубів дров!
Світлана Андрієнко прохає підприємця показати гостям теплицю з капустою. Той веде всіх до крайньої з теплиць і запрошує всередину. Гості з захопленням і подивом оглядають великі міцні головки квітневої капусти.
— У минулому році в такий час її вже не було! — сміється Леонід Нємченко. — Я б і цю вирізав, та для вас залишив подивитись!
Дивуються гості не лише капусті, а й міцним твердим огіркам і червоним стиглим помідорам. Утім, вони встигають не лише дивуватися, але й задавати господарю нові й нові питання. Той по черзі відповідає на них. Зокрема, розповідає, що на електроенергію в місяць йде близько 15 тисяч гривень, що плівка краща імпортна, так як її можна використовувати 4-5 років. Вітчизняна ж витримує 1-2 роки, не більше.
Дивлячись, як гості захоплюються його комплексом, Леонід Нємченко охолоджує найбільш гарячі голови. Пояснює, що мінусів у його роботі вистачає і потенційних ризиків також, та й конкуренція дається взнаки.
— От якби мені таку кількість теплиць і знання десь років 10-15 тому, я був би міліонером… доларовим! А зараз такого вже не буде.
Біля виходу з чергової теплиці Леоніда Нємченка зупиняє перший заступник голови райдержадміністрації Володимир Тараненко.
— Скажи, як я два роки тебе силував, щоб оцей семінар провести! — сміється чиновник.
— Я оцьому чоловікові лічно дав відро огірків, тільки щоб цей семінар не відбувся! — жартом відповідає Нємченко.
Далі йде показувати гостям голландських джмелів. Виявляється, українські бджоли не можуть якісно запліднювати голландські огірки. Тому підприємець завозить джмелів із Голландії. Вони працюють у теплиці 2-3 місяці. Потім їм на зміну привозять нових.
— А вони не кусаються? — обережно питає один із гостей, зазираючи в закриту коробку з сіткою, крізь яку видно іноземних джмелів.
— Мене не кусають, а вас би должні! — пояснює веселий Нємченко.
Гості прямують до виходу з тепличного комплексу. Підприємець показує теплицю для розсади, яку встановили останньою, та говорить, що його працівники ставляють таку за два дні.
Біля останньої теплиці гості затримуються навпроти ящика зі свіжими огірками: хтось бере безкоштовно на пробу, хтось цікавиться, як і де купити «нємченкові» овочі. Світлана Андрієнко наостанок питає в підприємця, які найбільші проблеми в його роботі.
— Найбільші проблеми — з водою, з погодою та з вами, — знову сміється Нємченко.
Гостей везуть до малокобелячківського клубу, де проходить теоретична частина семінару. Перед її початком гості просто перед входом до клубу купують продукцію місцевих підприємців — розсаду полуниці та квітів.
Коли гості розсаджуються в залі, Світлана Андрієнко надає слово Сергію Шовкоплясу. Він пригадує, як три роки тому його призначили на посаду голови райдержадміністрації.
Коли ми командою прийшли три роки тому, то взяли напрямок на підтримку малого та середнього бізнесу. Долучили і Малий Кобелячок до виконання поставлених цілей. Я не прихильник глобалізації, тому розумію, що майбутнє сіл — за отаким ось сімейним бізнесом. Зараз ми дивимось і думаємо, що неможливо організувати таке підприємство, як вдалося Нємченку. Але ж і він, коли починав, боровся з 3-метровою амброзією. Нємченко не побоявся почати, дав роботу спочатку своїй сім’ї, потім найманим працівникам. Зараз наше завдання — змінити психологію людей, у першу чергу, присутніх тут сільських голів, які потім роз’їдуться по власним громадам і розкажуть, як можна заробляти власною справою.
Леонід Нємченко у 2005-му році поставив перші чотири теплиці на закинутій території колишньої ферми в Малому Кобелячку. Зараз у його комплексі — більше двадцяти теплиць, у яких вирощують помідори, огірки та капусту. У сезон тут працює до 25 найманих працівників.
