На черговій щотижневій нараді у райдержадміністрації говорили про побілку дерев, працевлаштування населення та самоокупний мотобол.
На початку наради начальник управління агропромислового розвитку Василь Михайлик спілкується з сусідами по ряду. Нарікає, що опадів немає. І не видно у найближчі дні.
— Не везе, — констатує Василь Олексійович, — у Лубнах дощ пройшов. А у нас нема…
Утім, нарада починається не з сільськогосподарських питань. Набагато актуальнішим виявляється питання побілки дерев. І голова райдержадміністрації Сергій Шовкопляс не втрачає можливості зробити зауваження одному з присутніх сільських голів — Геннадію Скубію з Малого Кобелячка.
— На території вашої сільської ради у одному місці фальшиво зробили цю роботу! — зауважує голова РДА. — Побілили такими смужечками, як у Гітлера вуса! Чий це участок був?
Геннадій Скубій своїх не здає. І обіцяє перевірити проблемну ділянку та змусити відповідальних за побілку навести там лад.
У продовженні наради начальник управління праці та соціального захисту населення Наталія Гомля ознайомлює присутніх з проектом районної Програми зайнятості населення на період до 2017 року. Під час своєї доповіді називає цифри: скільки людей планується працевлаштувати та скільки коштів під це буде закладено у програмі.
Її виступ одразу викликає кілька запитань у голови районної ради Володимира Левицького.
— Ви назвали цифру у 20 мільйонів гривень. Тут немає ніякої помилки? — цікавиться голова райради.
— Ні, — відповідає зі свого місця директор районного центру зайнятості Лариса Палько, — це цифра на рік.
— А за рахунок чого ми так гарно виглядаємо на рівні області? У нас районний показник безробіття — 7,3 %, а по області — 9,2 %.
— Ми не гарно, ми — у кінці, — констатує Лариса Борисівна. Потім пояснює. — Протягом дев’яти місяців у нас дійсно дуже гарні показники. Але як тільки агрофірми звільняють своїх працівників і відправляють на біржу — у жовтні, листопаді, грудні ми вкінці! Також беруть співвідношення створених і закритих робочих місць. У минулому році у районі більше закрили, ніж створили…
Відповідаючи на ще одне питання Володимира Левицького, директор центру зайнятості розповіла про працевлаштування інвалідів. Вона повідомила, що кожного року на роботу влаштовують близько 60 чоловік. Але це, як правило, одні й ті самі люди. Інші інваліди, які перебувають на обліку в центрі зайнятості, від запропонованої роботи часто відмовляються.
— Оскільки у них багато застережень, ми нічого не можемо вдіяти. І змусити людину піти на роботу також не маємо права.
Наприкінці наради присутні заслуховують доповіді двох сільських голів — Геннадія Скубія та Людмили Лахно із Супротивної Балки. Після виступу останньої у Сергія Шовкопляса виникає досить несподіване запитання:
— Коли їхати з Горобців на Супротивну Балку, є поворот у вуличку. То ваша територія? — задає голова РДА нібито невинне запитання.
— Ні. То, мабуть, Геннадія Івановича, — швидко відповідає Людмила Лахно.
— То не моя територія. То Івана Яковича! — так само швидко пояснює Геннадій Скубій. У залі сміються. Оскільки Великокобелячківського сільського голови Івана Царенка у залі немає, то спитати його одразу не видається можливим.
— Там смітник. Я знаю, — додає Людмила Лахно.
— А чому ж не подзвонили до колеги і не сказали, що на його території непорядок? — цікавиться Сергій Шовкопляс. — Ви туди разом поїдьте — і розберіться, чиє воно. І Івана Яковича покличте. Зробіть «стрєлку» біля магазина!
Геннадій Скубій обіцяє поїхати до смітника одразу після наради.
Наостанок голова райдержадміністрації розповідає присутнім про мотобольні матчі, які відбулися у Стовбиній Долині 1-2 травня. Зауважує, що обидва матчі зібрали досить значну кількість людей. А, отже, є надія, що і на інші матчі «Колоса» люди приходитимуть і приїздитимуть.
— Ми відродили мотобол. Це добре. Але він буде жити лише тоді, коли ми усі ходитимемо на матчі та купуватимемо квитки. Щоб зрештою добитися того, щоб хлопці перейшли на самоокупність. Тому що з бюджету ми фінансувати команду не зможемо, — пояснює Сергій Шовкопляс. — Я приїхав на мотобольний матч. Пішов — купив квитки собі та членам своєї родини. Так само Володимир Іванович. Зустрів Реку, чесно кажучи, думав, що він пройшов так. Ні! Він витягує з кишені і показує мені квиток, а я йому — свій! Наступного дня — так само! Ми розуміємо, що ці гроші потрібні для існування команди. І якщо так буде думати кожен, то мотобол у районі буде!
