Є в українській Конституції стаття 49. Вона одна з тих, суто декларативних статей, які давно не виконуються. І виконувати їх ніхто й не намагається. У всякому випадку в Україні зразка 2013-го року.
Але стаття 49 усе ж є особливою. Вона таки вирізняється з десятків інших пустих гасел і декларацій, записаних в українській конституції. Чому? Та тому, що від її виконання, пардон, невиконання, залежить життя практично кожного з нас. Практично, але не кожного. Частині українців, зокрема тим, хто при владі або біля влади, глибоко начхати на статтю 49, як і на всю Конституцію. Тому що в них є гроші. Багато грошей. А якщо їх багато, то в цій державі можна купити майже все. Купити навіть тих, хто помирає, унаслідок невиконання статті 49.
Днями знайома жінка, яка через газету та іншими доступними їй способами збирає гроші на порятунок свого сина, з болем у голосі дорікнула: «Ти любиш писати про корупцію в навчальних закладах. Мовляв, це неправильно збирати з батьків гроші на ремонти, подарунки вчителям і так далі. Ти краще напиши про корупцію в медицині. У кишенях людей у білих халатах осідає стільки грошей, що важко й уявити».
Та жінка знає, що говорить. Вона заплатила за лікування сина суму, еквівалентну вартості нехай і недорогого, але нового автомобіля. І це ще не кінець. Вона шукатиме гроші і платитиме ще. Причому більша частина з отих великих і малих сум, які платять українці за лікування, йдуть зовсім не на придбання медикаментів чи інші речі, а виключно, як гонорари лікарів. Причому гонорари явно завищені і невиправдані. Адже ніяких гарантій ескулапи не дають і відповідальності за свою роботу не несуть. Яка відповідальність — взяв готівку і забув про пацієнта.
За дивним збігом обставин, незалежно від згаданої жінки, цю ж тему в розмові з автором цих рядків підняв лікар, хірург із кобеляцької лікарні. Він сказав: «Це жах, що відбувається в медицині. З людини беруть страшні гроші. Думаю, ніяка страхова медицина ситуації не змінить. Колеги, які звикли брати «кеш», «лаве», готівку, на страховий поліс просто не зреагують».
Лікар правий. Це дійсно жах. Напевне, не існує страшнішого різновиду корупції, аніж корупція в медицині. У всіх інших сферах на це можна плюнути, можна поборотися. А ось коли в тебе чи рідної тобі людини болить…
Не хочеш здавати на ремонт класу? Не здавай. Ти можеш тупо відмазатись, пославшись на фінансову кризу. Можеш звернутися в прокуратуру, перевести дитину в іншу школу. Варіантів — десятки.
Не хочеш платити даішникам? Не плати. Тут теж є варіанти. Головний із них — не порушуй Правила дорожнього руху. Ну, а якщо вже порушив, то заплати державі. Ще варіант — оскаржуй дії даішників у суді. Це, до речі, не так уже й складно і досить ефективно. Навіть в умовах сучасної України.
А коли грошей «просять» за невідкладне хірургічне втручання, від успіху якого залежить життя, куди звертатись? Викликати «Беркут», «Сокіл» чи ще якийсь спецназ? Було б смішно, коли б не було так гірко. І люди платять. Зізнаюсь чесно, і я б заплатив, аби довелось. На ремонти не здаю, даішникам не плачу, а от медику… Утупив би очі в підлогу, де лежали розтерті принципи, і заплатив би. Тому що болить, тому що жити хочеться. І хочеться, щоб жили рідні тобі люди.
А стаття 49 говорить про те, що кожен має право на охорону здоров’я та медичну допомогу. А найцинічніше звучить ось такий рядок: «У державних та комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно, існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена». Напевне, навіть найзатятіші фанати біло-блакитної влади не посміють стверджувати, що дана, одна з найважливіших статей Конституції, виконується. Хіба що для них є окремі партійні лікарні закритого типу. «Топольки», скажімо.
Та все ж, потрібно якось відповідати на одвічні запитання «Хто винен?» і «Що робити?». А ще краще, знайти варіанти виходу з такої ситуації.
Варіанти є й тут. Щоправда, їх небагато. По-перше, можна дбати про своє здоров’я, займаючись фізкультурою і правильно харчуючись. Але це — не панацея. Від раку вмирають і спортсмени, і люди, які не чули й диму сигаретного.
По-друге, можна змінити країну, виїхавши туди, де Конституція дійсно виконується.
По-третє, можна вірити в Бога і сподіватись, що Він не пошле тобі випробування хворобами.
І, по-четверте, можна змінити владу, яка палець об палець не б’є, аби зберегти здоров’я своїх громадян.
Вибір є. Але його потрібно здійснити.
