24 травня в школах нашого міста пролунав останній дзвоник, який сповістив про завершення навчального року. Цей день поєднав у собі водночас і радість, і смуток. Адже для одних учнів попереду веселі літні канікули, а для інших — прощання зі шкільною домівкою та путівка в доросле життя.
У загальноосвітніх навчальних закладах нашого міста відбулося радісне і водночас трішки сумне свято — День останнього дзвоника. Кожному з нас він навіює спогади про дитинство, мрії та сподівання, радість і світлу печаль.
Для учнів Кобеляцької загальноосвітньої школи № 2 цей день був сповнений сонячного тепла, веселих посмішок друзів і вчителів. Урочисте дійство відбулося на святково прикрашеному шкільному подвір’ї. Зранку учні всіх класів, окрім одинадцятикласників, вишикувалися до загальної шкільної лінійки.
І от, настає урочиста мить. Ведучі свята запрошують вийти випускників. Під святкову мелодію гарно одягнені хлопці та дівчата виходять зі школи, тримаючись за руки, а молодші школярі та педагоги вітають їх гучними оплесками.
Традиційно на святі останнього дзвоника у всіх загальноосвітніх навчальних закладах серед присутніх можна побачити представників влади та інших високоповажних осіб. Вони вітали учнів, педагогів та батьків із завершенням навчального року, бажали школярам гарно та змістовно провести літні канікули, а випускникам — успішно скласти зовнішнє незалежне оцінювання для подальшого навчання у вищих навчальних закладах та знайти своє покликання в житті.
Та першою до своїх учнів звернулася директор школи Світлана Грінько.
— Сьогоднішнє свято для кожного в серці звучить по-різному, — каже Світлана Юріївна. — Та особливе вітальне слово хочу адресувати нашим випускникам. Сьогодні, я думаю, їхнє серце щемить від того, що для них останній раз пролунає шкільний дзвоник. Цей рік для наших випускників був досить щедрим. Наша школа здобула найбільше перемог за останні роки свого існування. Ми маємо 16 призерів обласних олімпіад, нас знають не лише на теренах області, а й в Україні. Ми маємо 2 призерів всеукраїнських олімпіад із математики. І я впевнена, що майбутнє зовнішнє незалежне оцінювання для всіх пройде успішно. Зранку я думала, з чим асоціюю наших випускників. І мені спало на думку велике українське червоне намисто, де кожна намистинка — це особлива дитина. І сьогодні, на превеликий жаль, це намисто розривається. І кожна намистинка полетить у світ та шукатиме своє призначення.
Насамкінець свого виступу Світлана Юріївна побажала випускникам зустріти на своєму шляху хороших наставників та добрих друзів, бути в цьому світі потрібними.
Від імені перших учителів свої вітання дарувала Тамара Федоренко.
— Начебто зовсім недавно ви маленькими першокласниками боязко та невпевнено увійшли в нашу школу. І у вас було все попереду. Перша вчителька, перший дзвінок, перше прочитане слово та перші радощі й прикрощі. А сьогодні для вас продзвенить останній дзвінок. І підуть у минуле довгоочікувані дзвінки на перерву, щоденники успішності та кнопки на стільці сусіда. Як кінострічка закінчились безтурботні шкільні роки, які зробили вас розумнішими та кращими, — сказала Тамара Іванівна.
Від імені класних керівників слово взяла Наталія Рябуха. Вона побажала, аби останній дзвоник пролунав у кожному серці з трепетом, радісним настроєм та вірою в завтрашній день.
— Країна знань перегортає ще одну сторінку нашого освітянського літопису, — каже Наталія Іванівна. — У рідній школі старшокласники зростали та міцніли. І вже зовсім скоро перед вами відкриються безліч доріг. Кожному доведеться обрати свій особистий життєвий шлях. Тож крокуйте по ньому впевнено та твердо. Та перш за все, пам’ятайте, що ви — випускники Кобеляцької загальноосвітньої школи № 2.
Далі учнів нагородили дипломами, грамотами та медалями. Одних — за перемоги в олімпіадах та конкурсах, інших — за спортивні досягнення.
Привітали випускників і їхні батьки, і найменші першокласники. На святі панував гарний настрій. Випускники подякували своїм учителям. Адже саме з їхньою допомогою вони пізнавали світ та досягали перших успіхів у навчанні. Майбутні абітурієнти побажали вчителям і вихователям, батькам і своїм друзям міцного здоров’я, творчих задумів та здійснення заповітних мрій.
А учні 11-А класу підійшли до свого прощання зі школою креативно та незвично. Коли заграла запальна музика всі вони, як за командою, вибігли в центр шкільного подвір’я та затанцювали, виконуючи однакові рухи. Насамкінець свого танцю вони стали в коло, узялися за руки та запустили в небо букет із різнокольорових надувних кульок. Завершилося свято традиційним останнім дзвоником, який, напевне, залишиться в серцях кожного надовго.
