Ні для кого не є секретом, що для всіх, без виключення , територіальних громад, особливо тих, що розташовані по сусідству, точиться явна чи прихована конкурентна боротьба. Навіть жителі маленького села, у кому двадцять дворів і тридцять мешканців, прагнуть в чомусь бути кращими від сусідів із аналогічної «забурбелівки». Зрештою — це нормально. Адже конкуренція, якщо вона є здоровою, виступає ледве не головним двигуном прогресу.
Здавна, хоча й неофіційно конкурують між собою і Кобеляки та Нові Санжари, невеличкі районні центри на півдні Полтавської області. Особливо це стало очевидно в останні десять років, коли місцеві громади очолили амбітні і енергійні Олександр Ісип та Андрій Река. У кожного із цих керівників є власні переваги. Звичайно ж, є і притаманні лише їм недоліки.
Река, не дивлячись на старший вік, виглядає більш енергійним і публічним. Ісип — більш системним і прогнозованим і власних діях та організації міського господарства.
У Нових Санжарах нібито для розвитку селищної інфраструктури, для покращення естетичного вигляду робиться більше. Але дуже важко зрозуміти і виявити звідки на все це беруться гроші і скільки їх витрачається. У Кобеляках все відбувається якось «тугіше», але солідніше. Доки кобелячани передивляться все, що пропонується на http://www.acko.ua/e-store/xml_catalog/1876/, а новосанжарці вже світильники на вулицях запалили. Доки перші проекти якісь «в області» узгоджують, другі вже толоку організували. Та, водночас, кобеляцька влада, заклавши клумбу із чорнобривців і петуній, одразу прозвітує, що витратила на це 10.000 гривень. А санжарська розповість про «тисячу троянд», не надто афішуючи, скільки коштує це задоволення.
Різні підходи у керівників, різні стилі у населених пунктів. Хто кращий — визначити важко. Але Кобеляки й Санжари різні, і це вже добре.
