Акція протесту об’єднаної опозиції у Києві 18 травня навряд чи запам’яталася українцям бодай чим-небудь. Якби не інцидент із дивним БРДМ у центрі опозиційної колони та сутичка спортсменів із «свободівцями», у якій потерпілими виявилися журналісти.
Опозиція стверджує, що бритоголових спортсменів найняла влада. І їх поява була спланованою регіоналами провокацією. Влада за принципом: «Сам дурень», заявляє, що бійців із Білої Церкви привезла опозиція. До речі, версія не зовсім абсурдна, якщо розібратися. Кому іще на руку був резонанс, викликаний дикими вистрибами бритоголових молодиків навколо тендітної журналістки «5 каналу» Ольги Сніцарчук? Лише опозиції. Утім, це нічого не підтверджує. Зрештою, навряд чи хтось нам колись чесно скаже: так, це я найняв «биків». У цій історії мене як журналіста бентежить інше. Бездіяльність працівників міліції. І беззахисність моїх колег перед стрибаючими качками.
Якщо передивитись кілька відео про сутичку, то дії міліціонерів видаються досить дивними. Спочатку вони спостерігають, як спортсмени вистрибують у центрі вулиці і заводять бійку, очевидно, із представниками опозиції. Потім з’являється «Беркут», який починає тіснити «бойовиків». Одному бритоголовому навіть заламують руки і відтягують від гурту його товаришів. Але він говорить чарівні слова: «Все, отпускайте, пацаны! Свои!». І суворі «беркутівці» слухняно розтискають руки. «Браток» зникає у натовпі.
— Що ви їх не пакуєте? — дивується один із журналістів, який знімає сутичку на камеру.
Дивно. Невже у нас така демократична міліція? Варто лише попрохати її відпустити вас — і вона одразу ж задовольнить прохання. Навіть не зважаючи на те, що ви за хвилину до цього у присутності десятків свідків буцали ногами якогось журналіста. І хто такі «свої»? Може, спортсмени були перевдягнутими міліціонерами? Чи міліціонери — перевдягнутими бандитами? Справді, розібратися непросто.
Міністру внутрішніх справ Віталію Захарченку також потрібен час, щоб розібратися у ситуації. Принаймні, просто зараз він не може пояснити, чому його підлеглі навіть не спробували втрутитись, коли журналісти прохали їх про допомогу. Чому проігнорували фотознімки та відео нападників, які журналісти готові були надати одразу після інциденту. Міліціонери так розгубилися? Чи просто не планували розшукувати «своїх» спортсменів?
Слідом за міліціонерами і міністром внутрішніх справ здивував прем’єр Микола Азаров. Ну, цей уже традиційно. Журналістів, які влаштували у кабміні мовчазний протест, він наказав вигнати і позбавити акредитації. Потім, щоправда, охолов, пішов на примирення і пояснив свою поведінку звичайною людською емоційністю.
От все у нашій країні так. Міліція не відповідає за правопорядок. Міністр не відповідає за міліціонерів. Азаров не відповідає за міністра. Коло замкнулося. Українці вкотре переконалися: держава нікого і ні від чого не захищає. А міліція, як з’ясувалося, тепер навіть охороняє накачаних спортсменів від агресивних журналісток! Між тим у нормальній, дійсно демократичній країні все було б інакше. Нападників би швидко розшукали і висунули їм звинувачення за перешкоджання професійній діяльності журналістів. Міліціонери провели б внутрішнє розслідування і покарали б винних у бездіяльності.
Прем’єр-міністр взяв би справу на контроль, аби нападники на журналістів не залишилися безкарними.
Але у нас так не буде. Принаймні, не за нинішньої влади. Тому нашому брату журналісту потрібно не жалітися на життя, а відкласти камеру і диктофон та вирушити до спортзалу. Заразом і м’язи підкачати, і знайомства потрібні завести. У разі потреби можна буде або здачі дати, або крикнути «Пацани, свої!» І тебе не битимуть.
