Ця подія сталася в Кобеляках у вівторок, 28 травня.
Нещодавно в Свято-Миколаївському храмі розпочалися ремонтні роботи його куполу та дзвіниці.
— Бажання відремонтували храм виникло в нас давно, — розповідає отець Василій. — Та, на жаль, у нас завжди не вистачало коштів для реалізації нашого задуму. Та ми потроху розпочали і сподіваємося, що доведемо цю роботу до кінця. А вона потребує багато фінансових та фізичних затрат. Адже на самий матеріал потрібно близько ста тисяч гривень. Плюс витрати на оплату праці робітників, які виконують ремонтні роботи. Загалом, ми підрахували, що потрібно мінімум двісті тисяч гривень. Таких коштів, зрозуміло, ми не маємо. Та для початку робіт уже закупили деякі матеріали, а хрести довелося брати в кредит.
Цей рік для Свято-Миколаївського храму виявився благодатним. Нещодавно для дзвіниці придбали два нові дзвони. До речі, дзвони замовив і особисто привіз із Москви в Кобеляки сам настоятель храму, отець Василій.
— Зараз ми відчуваємо себе, як у якомусь монастирі. Звучання зовсім інше. Дзвони так добре підібрані, що душа радіє. І хоча я їх привіз ще до Нового року, та хотілося, аби вони перший раз зазвучали на Пасху. Так і було, — каже отець Василій.
До речі, хрест, який цього дня встановлювали на куполі Свято-Миколаївського храму, спеціально замовили в одній із черкаських фірм, яка спеціалізується на їхньому виготовленні.
— Та нам, перш за все, хочеться, аби куполи сяяли та їх було видно здалеку. Наша церква стоїть на висоті і повинна бути дороговказом для всіх нас, — каже настоятель храму.
У вівторок зранку відбулось освячення хреста. Потім його винесли надвір та за допомогою спеціальних мотузок підняли на купол храму і закріпили.
— Глянь, як одразу засяяв, — зазначила одна з прихожанок.
Як поділився з нами настоятель храму, він планує встановити такий самий хрест на дзвіниці храму.
Також ми поцікавились у отця Василія історією Свято-Миколаївського храму. Як він розповів, на місці, де зараз збудований Свято-Миколаївський храм, раніше стояв Хресто-Воздвиженський собор. Його будівництво розпочалось ще в 1800 році і завершилось лише через тридцять років. На той час це була єдина кам’яна церква, яка, до речі, мала опалення. Усі решта церков у Кобеляках були дерев’яними. У 1830 році собор освятили і він простояв близько ста років. За часів радянської влади, у тридцятих роках, собор повністю зруйнували.
— Згодом на цьому місці поставили пам’ятник Леніну, який своєю рукою показував дорогу на кладовище, — згадує отець Василій. — І вже в роки незалежності України пам’ятник Леніну знесли. Двадцять років тому на цьому місці почали відбудовувати храм.
Насамкінець нашої розмови отець Василій звернувся до всіх небайдужих із проханням фінансово допомогти в реконструкції храму.
— Скільки років тут служу, ніколи не звертався до людей із подібним проханням. Завжди ми якось викручувалися самотужки. Та зараз такі часи, що зібрати потрібну суму самостійно нам просто не реально. Тим більше, що ремонтуємо храм ми для всіх і, сподіваюся, він стоятиме на цьому місці вічно.
