Першого та другого червня в кобеляцьких школах відбулися випускні вечори. У вщент заповненій залі районного Центру культури та дозвілля юнакам та дівчатам вручали атестати зрілості.
Першого червня відбувся випускний вечір Кобеляцької загальноосвітньої школи № 2. О 18:00 юнаки та дівчата збираються біля свого навчального закладу. Учорашні школярі, а сьогодні вже випускники, вражають своєю елегантністю. Дівчата — у вишуканих довгих та коротких вечірніх сукнях. Хлопці одягнуті в класичні костюми з краватками чи метеликами. Усі молоді, красиві, чарівні, сповнені надій та сподівань.
Їхню радість дещо бентежить дощ, який із кожною хвилиною напускається все сильніше та сильніше. Та от настає мить, коли випускники парами виходять із приміщення рідної школи. Їхній вихід супроводжує останній для них шкільний дзвінок. Одразу ж до юнаків та дівчат підбігають їхні рідні та друзі і передають їм парасольки. Кожен юнак, розкривши парасольку, закриває від дощу свою однокласницю, яка йде поруч. Випускники прямують центральною вулицею міста до районного Центру культури та дозвілля. Зупиняються лише біля пам’ятника Скорботної матері, аби покласти квіти до її підніжжя. Перехожі та автомобілісти уважно розглядають випускників. Хтось фотографує їх під парасольками, а хтось знімає на відеокамеру. Дехто з випускників не приховує свого обурення.
— Тамара Миколаївна, оце я для цього вчився одинадцять років, щоб зараз так позоритись? — із розчаруванням у голосі запитує світловолосий випускник.
Та вчитель відповідає на зауваження свого учня лише посмішкою.
Поклавши квіти, юнаки та дівчата знову стають парами та йдуть на урочистий випускний вечір в Центр культури та дозвілля.
Уже там бурхливими оплесками їх зустрічає повний зал рідних та друзів. Випускники зі сцени спускаються до зали та займають свої місця.
Урочистий вечір розпочинається з Державного Гімну. Тільки-но він зазвучав, як усі присутні вмить піднімаються зі своїх місць, а юнаки та дівчата, усі до одного, кладуть руку на серце. Через декілька хвилин знову сідають на свої місця.
За добрим слов’янським звичаєм усім, хто вирушає в дорогу, на удачу стелять рушник. Тому перед тим як випускники підуть у доросле та самостійне життя, їхні батьки стелять рушник, аби шлях їхніх дітей був чистим та гарним, як самі рушники.
Цього дня вітають колишніх учнів молодші школярі. Далі настає мить, яку випускники чекали найдовше, — вручення атестатів. Цього року зі стін школи випускається два класи, у яких навчалися 36 учнів. На сцену піднімається директор школи Світлана Грінько та говорить вітальне слово.
— Дорогі діти, ви чекали цього дня дуже довго, — каже Світлана Юріївна. — Багато ми пережили з вами свят, під час яких раділи й сміялися. Та мені ніколи не було так сумно, як сьогодні. Бо немає нічого тривожнішого, аніж прощання з тим, хто був тобі рідним та близьким. Але завершення однієї справи, є початком чогось іншого. І після закінчення школи перед вами відкривається найсвітліша дорога. Також мені здається, що за всі роки мого керівництва, ви — найменші з випускників. Тому, мої малесенькі перлинки, я хочу побажати, аби на вашому шляху траплялися гарні люди, які бажатимуть вам щастя.
Після вітальних слів директор починає вручення атестатів зрілості. Першими запрошують медалістів, яких цього року семеро. Шість випускників, які отримують золоті медалі, та один — срібну. Про них говорять гарні слова, а їхні однокласники зустрічають кожного на сцені бурхливими аплодисментами та вигуками.
Після вручення атестатів до своїх колишніх учнів зі словами вітання звертаються перші вчителі та класні керівники.
Слова вдячності звучали і з вуст випускників. Вони звернулися до своїх перших учителів, які вели їх у країну знань, педагогів, котрі навчали їх різних премудростей, та до батьків, які завжди були поруч та підтримували. Це була мить, коли кожен відчув, що недаремно вкладав свою часточку в душі дітей. Під час свята колишні школярі, а тепер уже дорослі юнаки та дівчата мали можливість згадати свої перші дні в школі і наче знову прожити всі ті одинадцять років.
Зворушливими піснями про школу та вальсом завершився шкільний бал. Після чого всі винуватці урочистостей розійшлися до ранку святкувати довгоочікуваний випускний бал. А вранці — традиційна зустріч сходу сонця та першого дня самостійного життя.
Другого червня відбувся випускний вечір Кобеляцького навчально-виховного комплексу № 1. Примхлива погода цього дня також мала намір зіпсувати випускникам свято. За годину до початку урочистостей напускається дощ. Та, на щастя, він швидко закінчується. О 18:00 красиві й щасливі випускники підходять до районного Центру культури та дозвілля. У залі на них уже чекають гості свята. Колишніх учнів по черзі запрошують на сцену та представляють. Потім вони спускаються до зали і займають свої місця.
Ведуча заходу оголошує про початок випускного вечора. Звучить Гімн, після якого розпочинається свято.
Цього дня випускники мали змогу згадати свої шкільні роки. У цьому їм допомагали учні молодших та старших класів. Бурхливими оплесками колишні школярі зустріли на сцені свою однокласницю Таню Брехарь, яка виконала пісню про випускний.
Далі розпочинається урочиста частина. Зі словами вітання до випускників звертаються представники влади. Та найприємнішим для школярів було вітання їхнього директора Якова Постольника.
— Дорогі діти, мені шкода вимовляти ці слова, та, на жаль, сьогоднішній день для вас є останнім у нашій школі, — каже Яків Григорович. — До цього свята ми з вами йшли довгих одинадцять років. Маленькими хлопчиками і дівчатками ви прийшли до нашої школи, а сьогодні постали перед нами красивими та дорослими юнаками й дівчатами. Діти, я вітаю вас із закінченням школи. Я сподіваюся, що роки, проведені у нашому навчальному закладі, залишаться у вашій пам’яті назавжди.
Далі настала мить вручення атестатів. Цього року їх отримали 42 учні. Спочатку атестати вручають медалістам, яких у НВК цього року восьмеро. Шість випускників отримали золоті медалі та двоє — срібні.
Кожен підімається на сцену, його вітають та вручають атестат зрілості. Однокласники гучно аплодують.
Після вручення атестатів свято продовжується. Зі словами вітання до випускників звертаються перші вчителі, класні керівники та батьки. Та й самі випускники радують глядачів своїми виступами. Насамкінець випускного вечора глядачі вітають випускників гучними аплодисментами, а вони дружно йдуть святкувати свій випускний до самісінького ранку.
Ще для одного покоління випускників розпочалося доросле життя. Попереду в них навчання у вузах чи інших навчальних закладах, а для декого, можливо, й робота. Та в будь-якому випадку бажаємо всім їм успіху, рівної життєвої дороги та високих злетів.
Фото зі свята ви можете переглянути в нашій галереї
