Дивно-дивно. Щось не так пішло у нашій країні. Прислухаюсь і, здається, чую, як із сусіднього Кобеляцького району долинають крики жителів Перегонівки, які протестують проти закриття місцевої школи. Зустрічаюсь із знайомими, які занепокоєно розповідають про можливе закриття іншої школи, вже новосанжарської, у селі Пологи. Цікаво, це влада «Партії Регіонів» продовжує виконувати старі пункти своєї передвиборчої програми чи вона встигла дописати якісь нові?
Напевно, таки дописала. Тому що у старій програмі я особисто нічого про закриття шкіл не знайшов. Не полінувався, відкрив один із сайтів провладної партії та почитав пункти славнозвісної програми «Від стабільності — до добробуту». Там є і про освіту. От тільки про закриття шкіл чомусь нічого не написано. Забули? Отже, читаємо:
ОСВІТА — ІНВЕСТИЦІЇ В МАЙБУТНЄ
Якісна освіта сьогодні — це процвітання держави в майбутньому. Покращення якості освіти включатиме:
— забезпечення держзамовленням щонайменше 75 % місць у ВНЗ;
— виплату стипендій на рівні мінімальної зарплати;
— збільшення зарплати освітянам щонайменше на 20 % щороку;
— повну комп’ютеризацію та підключення всіх шкіл до Інтернету.
Так, перераховуємо. Збільшення стипендії студентам є, збільшення зарплати освітянам є, комп’ютеризація шкіл є. Закриття — немає. Дивно-дивно. Чому представники Партії Регіонів перед виборами не говорили, що маленькі школи економічно невигідні? Непопулярна тема? Ну так, як же ви приїдете до селян і скажете їм: «Ви за нас проголосуйте, а ми у вас завтра школу закриєм. Не сумнівайтеся!» Ні, такого ніхто не робить. Наївним селянам «вішають локшину» про покращення, добробут і нестримний рух уперед. Цікаво, закриття школи у селі можна вважати покращенням? Якась тоді нестиковка виходить. З одного боку — у нас суцільне покращення, з іншого — необхідність закриття шкіл. Це, типу, ми тут, у Києві, класно живемо, але грошей на ваші школи у нас немає?
Може, влада все-таки мусить визнати, що на майбутньому українського села вже сьогодні можна ставити хрест? Адже навіть темні та неосвічені селяни розуміють: не буде школи, не буде і села. Дивно. А ще так недавно усміхнені дяді із Партії Регіонів обіцяли селу не менше як нове життя. Читаємо інший пункт передвиборчої програми.
НОВЕ ЖИТТЯ УКРАЇНСЬКОГО СЕЛА
Україна повністю забезпечить себе вітчизняними продуктами харчування, стане потужним експортером продовольства завдяки:
— створенню 1500 сільськогосподарських кооперативів;
— будівництву нових елеваторів, овоче- та фруктосховищ;
— встановленню ціни на земельний пай не менше 20000 грн. за гектар і оренди не нижче 1000 грн. за гектар;
— розбудові соціальної інфраструктури сільської місцевості (автодоріг, лікарень та шкіл, газифікації сіл).
Розбудові! Не закриттю лікарень та шкіл, а розбудові! Уловлюєте різницю? Натомість відбувається щось дивне. Замість того, щоб розбудовувати села, влада вирішує на них економити. З бізнесової точки зору це можна виправдати, а з людської? Невже нове життя українського села має бути таким сумним — без школи, лікарні, із населенням, яке складатиметься виключно з пенсіонерів?
Одне тішить. Колись та будуть наступні вибори. Президентські, приміром. І Партія Регіонів обов’язково згадає про написану нею ж програму. А може, напише нову. Щоб виборці читали, усміхалися і радісно йшли голосувати за «кого треба». Повз зачинені двері покращених шкіл.
