Знову згадується трагічна дата: 72 роки з того часу, як фашистські війська Німеччини, без оголошення війни 22 червня 1941 року о 3 години 15 хвилин обстріляли з літаків наші прикордонні застави, штаби, та військові гарнізони. Біля наших кордонів Німеччина зосередила велику кількість військ:
190 механізованих дивізій, 50 тисяч техніки, 5 тисяч танків, 5 тисяч літаків. На боці Німеччини, проти Радянського Союзу, воювали Румунія, Італія, Угорщина, Фінляндія.
Першою удари фашистів зазнала 93 застава 92‑го загону, яка охороняла міст через річку Сан, в районі Родимно, що знаходиться 18 кілометрів південніше Перемишля. На морських кордонах першими зустріли і обстрілювали німецьку авіацію моряки-чорноморці в районі Севастополя. Важкими були бої в Брестській фортеці. Гарнізон Брестської фортеці під керівництвом капітана І. Зубичева та комісара Е. Фоміна відбивав усі атаки ворога і протягом місяця героїчно тримав оборону.
Кращі війська вермахту вели наступ на західних кордонах від Балтійського до Чорного морів. 23 червня 41‑го року в районі Луцька, Бродів та Рівного був найбільш жорстокий танковий бій початку війни. Маючи велику перевагу в кількості солдат і техніки, німецькі війська захопили значну територію України та інших республік Радянського Союзу. Тоді був заклик: «Вставай страна огромная, вставай на смертный бой с фашистами».
За перші дні війни війська ворога вторглися всередину країни на 400–500 км. Радянські війська намагалися всіма силами зупинити ворога. У період із 22 червня 1941 по 24 липня 1942 року було проведено 45 бойових операцій, із них на території України — 16. Крім цього, героїчно оборонялися міста Київ, Одеса, Севастополь, Ленінград, Москва, Сталінград. За півроку була окупована територія, на якій проживало 70 мільйонів людей. Почалася Велика Вітчизняна війна, яка тривала 1418 днів та ночей. Народ не знав такого лютого, жорстокого ворога, владу якого довелося їм відчути на собі. Україна була окупована німецьким солдатами з 1941–1943 рр. Батьківщина-мати зверталася до населення країни стати на захист вітчизни. У перший місяць війни всі народи Радянського Союзу об’єдналися в єдиний бойовий табір. Була проведена мобілізація до лав Червоної Армії (заснованої у 1915–1918 рр.). Кобеляцьким райвійськкомітетом із 23 червня по 15 вересня 1941 року було призвано 5688 громадян, а з 1943-1945 — 2419 осіб (усього 8604 громадянина).
За період окупації Кобеляцького району фашистами було розстріляно 646 мирних громадян та військовополонених, отруєно 25 дітей, вислано на каторжні роботи до Австрії та Німеччини 2544 громадянина. Великих руйнувань було завдано народному господарству. Незважаючи на стрімкий наступ ворога, Червона Армія змогла в жорстких оборонних боях зупинити фашистів, а згодом і розбити їх.
Епохальні битви під Москвою, Сталінградом і на Курській Дузі стали переломними у Великій Вітчизняній війні. Далі Радянська Армія дійшла до Берліну та остаточно розгромила фашистську Німеччину. У кожному бою брали участь і народні ополченці, а в тилу ворога — партизани і підпільники. Велика Вітчизняна війна була всенародною, справедливою, визвольною. Скільки лиха та страждань вона принесла нашому народові, це знає тільки той, хто пережив усі жахи на фронті і в окупації.
Для багатьох громадян ця війна і сьогодні — трагедія. Біль від втрати в ті нелегкі роки рідних і близьких — це постійний незмовкаючий біль, яка все ще турбує наші серця. У 2000 р. в Україні був започаткований День Скорботи і вшанування пам’яті жертв війни. Він відзначається 22 червня, у день нападу гітлерівської Німеччини на СРСР і початку Великої Вітчизняної війни.
У цей день ми не забуваємо героїчних подвигів нашого народу, солдатів на фронтах, партизанів у тилу ворога, підпільників, усіх тих, хто віддав своє життя за нашу свободу.
Вічна слава героям, які загинули на полях боїв, померли від тяжких поранень, були замучені в концтаборах та розстріляні в період окупації. Безсмертний подвиг народу і воїнів назавжди залишиться в пам’яті людства. Велику ціну заплатив наш народ за розгром фашизму.
Нехай завжди буде МИР, дружба, благополуччя і чисте небо для всього українського народу.
