Спортивні змагання з цього різновиду баскетболу відбулися в Кобеляках. Перший неофіційний турнір несподівано став міжнародним.
Ініціатором проведення змагань із так званого вуличного баскетболу, котрий має міжнародну назву «стрітбол», став Мирослав Кувалдін, один із організаторів фестивалю «Вйо, Кобеляки!». Фестиваль у цьому році, швидше за все, так і не відбудеться. Для того, щоб провести його із задуманим організаторами розмахом, катастрофічно не вистачає коштів. Тому, за словами Кувалдіна, він вирішив замість одного грандіозного шоу спробувати провести кілька невеличких заходів, при цьому не обов’язково музичних. Мирослав розповів: «Можливо, отаким «тихим сапом», як кажуть, і вдасться щось путнє зробити. В один тиждень — стрітбол, потім виступ вуличного театру, ще якесь шоу, а на завершення — концерт. Дійсно, чим не концепція, не стиль для фестивалю? Кожного тижня невеличкі «цікавинки», а потім — масштабна кульмінація. Та поки що все це є лише благими побажаннями, котрі потрібно втілити в життя.
Першим заходом «Йо, Кобеляки», як альтернативи «Вйо», став саме турнір зі стрітболу. Цей вид спорту не внесений до переліку олімпійських, та все ж є досить популярним серед американської та європейської молоді. Грають у «стріт» і в Кобеляках, і в Біликах, і в Бутенках. Учитель фізвиховання Кобеляцької школи-інтернат Володимир Фесик, присутній на змаганні в якості глядача, зауважив: «Наші хлопці постійно грають то з «другою» школою, то з «першою».
Потрібно відзначити, що турнір зі стрітболу викликав деякий інтерес у кобелячан. Одні прийшли і приїхали на змагання свідомо, щоб подивитися на майстерність стріболістів, за когось повболівати, а інших привабила гучна музика, яка лунала під час усього турніру. Були й незадоволені. Чоловік середнього віку сказав: «Знову якусь чепуху проводять, якийсь реп, стрітбол. Стрибають, як навіжені».
А ось уболівальники, які прихали з Бутенок, уцілому залишились задоволені. Учитель фізвиховання тамтешньої школи Микола Мигуля ще до початку матчів напророчив: «Судячи з того, кого я тут бачу — виграють Білики. Ну хіба що Луц (від редакції: Андрій Луценко — житель Кобеляк, стоматолог і фізкультурник) собі партнерів набере і потягається з біличанами».
Російський слід
Справжньою «родзинкою» турніру стала участь у ньому двох дівчат, які приїхали з Росії. Сімнадцятирічні Яна Гракова та Єлєна Гурьєва грають у баскетбол за юнацьку команду підмосковного міста Хімкі. У Кобеляки вони приїхали погостювати до Яниної бабусі. І щоб не втрачати спортивну форму щовечора приходили тренуватись на баскетбольний майданчик міської школи № 2. Там дівчата познайомились і подружились із кобеляцькими хлопцями-стрітболістами. Саме Яна та Єлєна стали одними з ідейних натхненників та організаторів турніру. Вони встигали не лише протоколи матчів вести, а й за власну команду грати. Крім них до її складу ввійшов сімнадцятирічний Богдан Горбенко, житель російського міста Нарьян-Мар. Так і була створена своєрідна збірна Росії під назвою «Хімкі». До речі, ця команда виступила дуже достойно, зайнявши третє місце серед десяти команд. Більше того, російські дівчата стали авторами головної сенсації змагань. Вони разом із Богданом виграли в непереможних біличан із команди «КСЗ». Точніше, білицьку команду більше личить називати «КЦЗ», адже вона представляє Кобеляцький цукровий завод.
«Рулять» Білики і «Метод»
Кольори Біликів на турнірі представляли одразу дві команди «КСЗ». Ще один колектив захищав честь Бутенок, один — Росії, всі інші — Кобеляк. За словами Мирослава Кувалдіна, мала бути ще команда з білоруського міста Бобруйськ, але хлопці чомусь так і не змогли дійти до баскетбольного майданчика.
Напевне, найнапруженішим матчем стала зустріч двох кобеляцьких команд: «Взльот-посадка» Андрія Луценка та «Олд скул» Ярослава Славянського. Боротьба на майданчику була дуже запекла. Напевне, гравцям обох команд дуже хотілося перемогти саме цих суперників. Основний час поєдинку закінчився з рахунком 9:9, а в додаткові три хвилина спочатку Олексій Огійчук вивів свій «Олд скул» уперед, а потім Ярослав Славянський дальнім клупом довів справу до остаточної перемоги.
Загальну ж перемогу в турнірі, як і пророчив Микола Мигуля, святкували хлопці з білицького «КЗС». Вони дійсно були сильнішими. Уже після матчу один із біличан прокоментував: «Ми в останні п’ять років усе виграємо в районі».
Навіть візуально було видно, що біличани зіграніші за інших і краще фізично підготовлені. Юрій Щур та Едуард Поберіг спеціалізувались на дальніх кидках та проходах під кільце. На «другому поверсі» не мав собі рівних Олексій Ніколаєнко. Зріст Олексія — 199 сантиметрів.
Уже після фінальної перемоги біличани відповіли на запитання: «Ну, а як же ви програли дівчатам із «Хімок»?» Юрій посміхнувся і відповів: «Так було потрібно. Вони класні спортсменки і люди».
Під час перерви між матчами були проведені змагання серед найвлучніших. Кілька учасників отримали до десять спроб влучити м’ячем у кошик із далекої дистанції. Старалися всі, навіть Кувалдін. Переміг Максим «Метод» Пазинич із «Олд скул».
Усі призери отримали грошову винагороду. Призовий фонд склав 1000 гривень.
