Днями автор статті потрапив у чергову історію, пов’язану з браконьєрством на воді. Працівники РЛП «Нижньоворсклянський» запросили взяти участь у піднятті з дніпровського дна затонулого браконьєрського човна. Процес це довгий і досить нудний. І позаяк потрібно було якось убивати час, автор задався ціллю порахувати, скільки ж люди заробляють подібним ризикованим промислом. Виявилось, що за день (точніше ніч) «роботи» браконьєри добувають 100, а то й більше, кілограмів риби. Сто кілограмів сома можна продати за 2500 гривень. На перший погляд — дуже й дуже пристойний заробіток за добу. Але ж це без відрахування витрат, а вони — чималенькі. Адже частину заробітку будь-який браконьєр віддає «криші», а виходити на промисел щодня не зможе ніхто. І не тому, що правоохоронців боїться. Просто фізично людина не зможе стільки працювати. А є ж ще й «форс-мажор». Він заключається в тому, що в одну хвилину можна втратити все, як у тому випадку, коли затонув браконьєрський човен. Вартість самої «посудини» не надто велика — близько 10 тисяч гривень, але ж на човні встановлений суперпотужний двигун, який може коштувати й 40, й 50, і 60 тисяч. І от чоловік все це втратив. А завтра, під час схожого інциденту, може втратити й життя.
Але бувалі в бувальцях охоронники «Нижньоворсклянського» стверджують, що не пізніше, чим через тиждень, ці ж браконьєри знову з’являться на воді. Гроші на човна і двигуна їм дадуть без проблем, аби лише «рибалили».
Виникає запитання: навіщо і кому це потрібно — отак ризикувати життям і майном? Мільйонером же точно не станеш на такому промислі.
Та виявляється і в цьому бізнесі, як і в багатьох інших сферах, своєрідний «план до двору». Браконьєр повинен щомісяця віддати «енну» суму рибінспектору. Той — своєму начальник, а той — київському. І, можливо, той браконьєр і на воду б виходив раз чи двічі в місяць, але ж тоді він «план» не виконає. Такі «плани до двору» є не лише в рибному бізнесі. Вони є і в «даішників», і в інших державних та недержавних структурах. Хочеш зробити кар’єру — давай і в свою чергу — бери. Хтось робить це рибою, хтось — грошима. Ще хтось — акціями, заводами, фабриками, землею. Залишилось хіба що живими людьми давати і брати.
