Ветерани із Нехворощі та Соколової Балки влаштовують душевний концерт у Нехворощанському Будинку культури. Вони танцюють, співають, веселять одне одного гуморесками і усіляко демонструють: на заслуженому відпочинку активне життя може продовжуватися.
Зустріч ветеранів з двох сіл, організована територіальним центром, проходить під символічною назвою: «Старість не застане вдома». І справді, доки їх однолітки скаржаться на хвороби і часто виходять лише до аптеки та магазину, активні ветерани кілька разів на тиждень поспішають на репетиції, часто зустрічаються, спілкуються. І взагалі відчувають себе набагато молодшими за свої роки, тому що мають можливість творчо реалізовуватися.
Що саме уміють нехворощанські бабусі, глядачам демонструє ансамбль «Калина». Вони співають українських та російських народних пісень. Співають гарно. Можливо, вони не стануть такими відомими, як розкручений на телебаченні «Лісапедний батальйон», але для їх рідних та близьких, котрі сидять у залі, бабусі співають найкраще.
Приклад старшого покоління з радістю наслідує молодше. І слідом за ансамблем на сцену виходять маленькі вихованці нехворощанського дитсадка, які під акомпанемент вчителя музики Ірини Діденко дарують пісні своїм бабусям та дідусям.
У перерві між виступами заступник директора територіального центру Володимир Петрук вручає символічні дипломи активним ветеранам із Нехворощі та Соколової Балки.
— Будемо старатися шукати другу молодість. Знайдемо і район, і область! — весело обіцяє одна з бабусь.
Соціальний працівник територіального центру Тетяна Кириченко вже близько року згуртовує нехворощанських ветеранів. А у квітні цього року разом із Валентиною Замулою та Любов’ю Курінною вони організували колектив «Соколяночка», який об’єднав активних людей похилого віку у Соколовій Балці. На святі у Нехворощі цей колектив досить впевнено виступає перед місцевою публікою і отримує цілком заслужені оплески.
— Бач, які гарні соколяни! А дід який із гармошкою! Щас як врєже! — коментують глядачі-нехворощани виступи сусідів.
Дід із Соколової Балки дійсно награє щось веселе і бадьоре, дві бабусі біля нього активно пританцьовують. Глядачам виступ явно подобається. Але ще більше бере за душу, коли на сцену виходить бабуся, яка співає про «оренбуржский пуховый платок». Слідом за нею підспівують кілька голосів із залу. У когось на очах стоять сльози.
Творча зустріч триває кілька годин. І ветерани з двох сіл протягом цього часу доводять: їм ще є що сказати і показати. Таких людей старість дійсно не зможе застати вдома. Та вони її, схоже, і не чекають.
