Коли став журналістом, деякий час довго не міг зрозуміти, що таке казначейство і навіщо воно потрібне. Потім, з часом, відповідь на питання знайшов. Казначейство — це місце, де зникають гроші. Іноді вони з’являються, як правило, десь у грудні. Але іноді зникають назовсім.
Найчастіше згадувати казначейство на моїй пам’яті стали у часи прем’єрства Юлії Тимошенко. Тоді, за словами багатьох чиновників, Юлія Володимирівна забрала усі гроші і через це усе в країні стало. Згадується, іще стаття на сторінках нашого тижневика виходила під назвою «Все стоїть. А вона працює».
З новою силою згадувати недобрими словами казначейство почали вже за нинішньої влади. Реально виділені гроші дуже швидко ставали віртуальними та нематеріальними цифрами на папері.
Зрозуміло, що пересічній людині важко зрозуміти механізм роботи казначейства. І причини того, що ця структура не пропускає гроші. Пояснити можна на простому житейському прикладі. От є я і моя жінка. У мене є гроші. Приміром 5 тисяч гривень. Я у серпні кажу дружині: «Ось прийде вересень, неодмінно купимо тобі шубу. За 5000 гривень. Ось ці гроші в мене є. Прийде вересень і підемо вибирати». Потім я йду і спокійно витрачаю усі гроші. Приходить вересень. Дружина нагадує: «Ти ж обіцяв мені купити шубу! Пішли обирати. Ти ж іще гроші не витратив?». А я виправдовуюся: «Вибач. Гроші є, тільки казначейство їх не пропускає. Як тільки пропустить, так і підемо». Так триває і у жовтні, і в листопаді. Дружина сердиться, я годую її обіцянками. Або заспокоюю: «Ось, дивись. Казначейство пропустило 200 гривень. Піди купи собі рукавички». Насправді грошей у мене немає, але ж я не можу їй у цьому зізнатися? Так і живемо, доки я або не назбираю суму, потрібну для покупки шуби, або жінка не перехоче її купувати.
У масштабах однієї родини така робота казначейства навряд чи може завдати серйозної біди. Ну походить дружина одну зиму у старенькому пальто, загартованіша буде. У масштабах цілих міст або й цілої країни наслідки таких перебоїв набагато страшніші. Сільські або міські ради наймають підрядників, ті виконують роботи власним коштом, а потім прохають: «Ви ж заплатіть нам гроші! У вас же вони є!» «Та є! — відповідають ради,—тільки казначейство їх не пропускає». Зрозуміло, що після такого ніякий підрядчик зв’язуватися із вами не захоче. І робота залишиться невиконаною. А скільки разів траплялося, коли милостиве казначейство пропускало гроші, приміром, на ремонт доріг десь у кінці грудня. Їх реально освоїти? Ні, кинути асфальт у мерзлу калюжу завжди можна, але який від того буде корисний ефект?
А правда полягає у чому? Казначейство не пропускає платежі не тому, що не хоче. А тому, що грошей просто немає. Чергова Юля чи Вітя запустили руку у державну кишеньку і добряче там пошкребли. Після них залишилися якісь копієчки на дні кишені. Але хіба на них може прожити ціла країна?
— Казначейство пропускає по 300 гривень. А на проведення пусконалагоджувальних робіт у школах району, без яких не можна починати опалювальний сезон, потрібно, приміром, 100 тисяч. Через скільки днів казначейство пропустить усю суму? Днів через триста. Правильно, один навчальний рік можна буде пропустити! — іронічно коментує роботу казначейства один із районних освітян.
Смішно? Аж до сліз. Ми часто згадуємо молодь, яка змінює реальне життя на вигаданий світ комп’ютерних ігор. Там є все — віртуальне життя, віртуальні люди і віртуальні гроші. Але то в комп’ютері. І мова йде про дітей чи молодь. А тут у справжньому дорослому житті серйозні чоловіки у краватках та піджаках серйозно морщать лоба і поважно говорять:
— Гроші насправді є. Але казначейство не пропускає…
Так справжні гроші стають лише циферками на папері. Ну чим не віртуальна реальність?
