Шестеро новосанжців, один полтавчанин та росіянка провели екологічну акцію на одному з новосанжарських пляжів. І отримали досить цікаву оцінку від місцевих відпочиваючих.
Дивне у нас суспільство. Дивне і страшне водночас. За ним, можливо, і кумедно спостерігати збоку. Наприклад, десь із-за кордону. Але у ньому досить некомфортно жити. З багатьох причин. Тільки українці завжди шукають причини своїх бід десь на стороні — то москалі нам не дають жити, то ляхи, то турки з татарами. Зараз Україна вільна і незалежна. Немає ні москалів, ні ляхів, ні монголо-татарського іга. Хто ж нам заважає зараз нормально жити і розвиватися? Ми самі. Лише ми самі. І приклад із новосанжарським пляжем, який прибирали минулої неділі молоді активісти, зайве тому підтвердження.
Два тижні тому мешканка Нових Санжар на ім’я Олеся запропонувала зібрати ініціативних людей і зробити якусь корисну справу. Наприклад, прибрати один із новосанжарських пляжів. Зрозуміло, що їх щодня відвідують працівники з благоустрою селищної ради, але все одно всього сміття вони не можуть зібрати: десь бур’яни підросли, десь дно заросло травою. Одним словом, знайти роботу для кількох рук можна. Тим більше, якщо є добровольці. Цих самих добровольців збирали методом вивішування оголошення у соціальній мережі та шляхом обдзвонювання із пропозицією приєднатися. Збиратися вирішили у неділю, 14-го липня, а місцем для прибирання обрали пляж біля підвісного мосту — з протилежного від військового санаторію боку.
Одразу слід зауважити, що не всі відвідувачі соціальних мереж до пропозиції попрацювати у вихідний день поставилися із розумінням. Один хлопчина на ім’я Тарас навіть зауважив, що усе це попахує комуністичними часами, ленінськими суботниками і не треба забивати іншим голову такою дурнею. У принципі, думка, яка має право на існування, якби не кілька важливих «але». По-перше, на радянські суботники люди йшли переважно у добровільно-примусовому порядку. Як і на ті, які час від часу організовує нинішня влада. Мало того, що люди не можуть відмовитися від такої пропозиції попрацювати прибиральниками, так вони ще й роблять це, як правило, у робочий час. Крім цього, у нас чомусь люблять проводити різні акції під політичними прапорами — червоними, синіми чи білими — не важливо, але обов’язково під прапорами. Щоб було видно: ми не просто прибираємо сміття, а робимо це завдяки партії «…». Цим грішить і влада, і опозиція. Так от, недільна акція різнилася від усіх перелічених випадків кількома суттєвими відмінностями. По-перше, ніхто нікого не силував приходити на прибирання пляжу. Впливу на учасників у організаторів не було, а отже і штрафних санкцій застосувати ніпротикого вони не могли. По-друге, зібралися люди різні за політичними, релігійними та світоглядними поглядами. Без будь-яких прапорів. По-третє, зробили вони це у свій вихідний день. Тобто дійсно витратили дві години вільного часу на роботу, яку їм ніхто ніколи не оплатить. Хоча стоп: певна оплата таки була. Кожному учаснику організатори пообіцяли винагороду за роботу у вигляді… пачки морозива. Наскільки це вплинуло на відвідуваність — невідомо. Але після закінчення акції розрахувалися з усіма. Так що теоретично можна і цю акцію зараховувати до проплачених.
Як, власне, проходила сама акція? У домовленому місці збору, біля пам’ятника Шевченку, о 16:00 зібралися всього троє учасників. Через десять хвилин до них приєдналося ще двоє. Уп’ятьох вони вирушили на пляж. Туди пізніше приїхали ще троє хлопців. Таким чином, усього у прибиранні пляжу участували вісім чоловік. Цікавим вийшов склад учасників за географічною ознакою: шестеро новосанжарців, один мешканець Полтави та одна громадянка Росії. Одразу на місці розподілили обов’язки. Дівчата, озброївшись рукавичками та пакетами, зібрали на території сміття. Його виявилося чимало. Це було досить дивним, адже на пляжі стоять і урни, і контейнери для роздільного збору сміття. Частина хлопців забрела у воду і зайнялася вириванням трави, якою заросло дно на значній частині пляжу. Інші виривали бур’ян та зрізали молоду поросль дерев, якої на території вистачало.
Цікавою була реакція відпочиваючих на появу молоді. Спочатку вони взагалі ніяк не відреагували на кількох молодих людей, які почали бігати пляжем із пакетами. Потім реакція з’явилася, але була вона доволі непередбачуваною. Чоловіки та жінки з гурту відпочиваючих, які сиділи за одним зі столиків посеред пляжу, у категоричній формі заборонили молоді рвати бур’ян. І взагалі порадили не «страдати фігньою», а залишити цю роботу селищній раді.
— Ви не з того начинаєте! — авторитетно заявив високий хлопчина зі склянкою пива в руці. — Ви сходіть у селищну раду — це їхня робота! А те, шо ви робите, воно нічого не дасть! Завтра тут знову накидають і все буде так само!
Та навіть після цього переконливого аргументу учасники продовжили свою роботу.
— Так багато про що можна говорити, — прокоментувала одна з ініціаторів акції, Олеся. — Можна вранці не застилати ліжко, тому що ввечері знову лягати спати. Можна не купатися, тому що все одно потім забруднишся. Можна не прибирати сміття, бо знову хтось прийде і накидає. Можна розраховувати лише на селищну раду. Але ж її працівники не можуть встигнути зробити все. А ми тоді для чого? Адже ми всі живемо у Нових Санжарах, пишаємось, що у нас таке красиве селище. Навіть якщо ми не ходимо на цей конкретний пляж купатися, хіба нам не буде приємно, коли після акції тут стане чистіше та красивіше?
Утім, із відпочиваючими учасникам акції домовитися так і не вдалося. Ті час від часу продовжували робити їм зауваження і по-своєму коментувати дії молоді.
— А чого ви не прийшли у понеділок? Чого нас не спитали, чи ми хочемо, щоб ви тут прибирали? — цікавився хлопчина, який не хотів співіснувати із прибиральниками і був налаштований досить агресивно.
Одна з відпочиваючих з приводу дій учасників акції висловилась лаконічно, але змістовно:
— Ці під…аси мішають нам отдихати!
Ця заява потішила молодь. Особливо дівчачу її половину.
— Мене ще так ніколи не називали! — сміючись, пояснила одна з учасниць.
За дві години роботи на пляжі учасники акції, можливо, зробили не надто багато. Очистили кілька метрів дна, зірвали купку бур’яну та зібрали декілька пакетів зі сміттям. Але пляж від цього гіршим точно не став. Можливо, навіть трохи покращав. На щастя, не всі відпочиваючі виявилися агресивними. У кінці акції до молоді підійшов один із чоловіків і подякував за їхню роботу. Виходить, когось прибирання пляжу може не дратувати, а навіть тішити.
Учасники акції обіцяють не зупинятися. І наступного разу прибрати інший пляж. Або ліквідувати стихійний смітник. Ще сподіваються, що наступного разу їх буде більше, хоча б на кілька чоловік. Можливо, вони не змінять світ своїми не такими вже і масштабними акціями. Але зробити Нові Санжари ще чистішими і красивішими їм цілком під силу.
