У всякому випадку таке враження ця держава справила на секретаря Кобеляцької міськради Сергія Галушка.
Місяць тому ми вже повідомляли про те, що в Сполучені Штати Америки їздив наш земляк, секретар Кобеляцької міської ради Сергій Галушко. Зараз вирішили розповісти про цю поїздку детальніше. Сергій Станіславович відвідав Америку в рамках програми «Відкритий світ». Вона існує вже кілька десятиліть і фінансується Бібліотекою Конгресу США. Тобто, на подібні заходи витрачаються гроші американських платників податків. У принципі, вважається, що в рамках подібних візитів політики, чиновники, діячі культури та представники громадських організацій різних країн мають обмінюватися досвідом. Хоча всі, хто бував у таких вояжах, відзначають, що американців не надто цікавить досвід України та інших держав. Вони запитують про українські реалії швидше із ввічливості. І цілком резонно вважають, що саме їх досвід є найбільш передовим і корисним для сприйняття представниками інших держав.
Сергій Галушко подав відповідну заявку і його кандидатура була затверджена для включення до складу української делегації. Усього в США їздило 45 чоловік, 20 із яких — посадовці органів місцевого самоврядування. Основні критерії, за якими проводився відбір, — вік до 35 років і досвід практичної роботи. У групу, до якої включили Сергія Галушка, входили заступники голів із Рівненської, Тернопільської та Донецької областей. Наш земляк одразу зауважив, що різниця в ментальності, тобто сприйнятті світу, у представників різних регіонів України таки існує, але вона не така суттєва, щоб говорити про розкол у державі. Усі оці поділи на «західняків» і «східняків» більше є політичним ноу-хау професійних, але не надто совісних політтехнологів.
У США престижно бути євреєм
Перед поїздкою представників української делегації запросили до Посольства США в Україні. Перед присутніми виступив аташе з питань культури Пол Ендрю. Він розповів про специфіку майбутньої поїздки, традиції та звички американців. Основна ціль лекції, кажучи простіше, — не злякатись самим і не перелякати американців.
По прибуттю в США українців поселили в родинах місцевих жителів. Сергій Галушко і кілька його колег жили в сім’ї Алана Ізраеля. Алан займає пост секретаря ради правління міста Пітсфілд. Тобто, є колегою Сергія Станіславовича. Ала — мільйонер. Кілька десятиліть тому його предки вклали кошти в акції кількох великих американських компаній. І тепер дивідендів, які отримує Ізраель, цілком вистачає на заможне життя. До речі, його прізвище напряму не пов’язане з державою Ізраїль. Адже Алан не є євреєм. Узагалі, американці, на відміну від українців, абсолютно не страждають комплексом неповноцінності у відношенні до цієї нації. Євреїв поважають, а вони самі дуже гордяться своєю національною приналежністю.
Українців дуже вразили тамтешні рівні матеріального забезпечення і культури. Американці багато працюють і добре заробляють, а ціни на більшість товарів і послуг набагато нижчі за українські. Скажімо, бензин коштує 8 гривень за літр. За комунальні послуги Алан Ізраель сплачує 500 доларів, тобто 4000 гривень, у квартал. Це при тому, що будинок у нього, як і в більшості місцевих жителів, двоповерховий. І ніхто ні на чому не економить. Тому що все доступно по цінах. Єдине виключення — вартість нерухомості. Добротний двоповерховий будинок коштує 400 тисяч доларів. Хоча, якщо врахувати, що сім’я з двох працюючих регулярно заробляє в місяць 6-8 тисяч, а кредити для придбання нерухомості дають під 2 відсотки річних, то і тут американці виграють в українців. Порядок у США не лише в економіці і організації функціонування держави. У них порядок і в головах. Американці надзвичайно ввічливі і толерантні люди. Якщо на вулиці людина проходить у вас за спиною, то вона обов’язкового скаже «екскюзмі», тобто, перепрошують за можливу незручність.
Пам’ятаючи свою давню і велику провину перед індіанцями і афроамериканцями, у сучасній Америці встановили для них ряд преференцій. Якщо з’являється вакантне робоче місце з високою зарплатою, то його одразу запропонують червоношкірому, потім — темношкірому, а вже наостанок — блідолицьому. Існує в цій країні ще одна категорія населення, яка отримує пільги від держави. Це — ветерани В’єтнамської війни. Усі інші не отримують жодних дотацій, субсидій, їх нікуди не пускають без черги, але їм на безбідне життя вистачає і без цих дурниць. Американські бюрократи давно порахували, що система субсидій є неефективною і дуже затратною.
Також українців уразила надзвичайна чистота на вулицях великих і маленьких міст. Сергій Галушко розповів: «Ось там я зрозумів, чому в кінофільмах американці ходять по будинку і навіть вкладаються в ліжко, не знімаючи взуття. Та тому, що там це взуття просто неможливо забруднити. Навіть газони біля тротуарів посипані спеціальним матеріалом, який не дає змогу чорнозему разом з дощовою водою забруднити бруківку. Немає в Америці й бур’янів. Поняття карантинних бур’янів просто не існує. Державні інспектори, які займаються питаннями, не витрачають час на написання дурнуватих листів у тамтешні райдержадміністрації, а щодня з лінійкою в руках ходять по вулицях і вимірюють висоту трави. Саме тому там і порядок.
Корупція в США є легальною
Так, дійсно в цій державі є така сфера суспільного життя, у якій офіційно дозволене діяння, яке в Україні називають корупцією. Це — політика. Тільки у США це називається лобіюванням. Чиновники, сенатори, конгресмени беруть гроші за те, що лобіюють інтереси якогось громадянина чи організації. І навіть платять податки з цих сум. Американці вирішили, що корупцію в політиці подолати неможливо і доцільніше буде її легалізувати. У всіх інших сферах життя з цим явищем нещадно боряться. Спробувати дати хабара поліцейському чи якомусь державному інспектору — означає отримати величезні неприємності. Мало того, що не візьмуть, а ще й заяву у відповідні органи напишуть, а суд покарає. Система правосуддя там не знає почесних президентів чи депутатів, пільговиків, донорів чи героїв Сполучених Штатів Америки. Садять усіх, тому що перед законом усі рівні.
Ще в американців немає «понтів». Тобто, бажання похвастатися перед іншими якоюсь незвичайною машиною, цяцькою на грудях, європарканом. Там огорож навколо будинків не ставлять, а «понти» залишають зіркам шоу-бізнесу та деяким представникам негритянської культури. Це дуже відрізняє США від України. І все це, напевно, і є тими складовими, що роблять одну країну справжньою супердержавою, а іншу… Та не будемо про сумне.
