Між тим, відповідні правила дозволяють тримати лише одну собаку.
Про складні і суперечливі стосунки людей і собак у сучасній Україні пишуть і говорять уже давно. Скільки років тій Україні, стільки й говорять, але нічого не роблять. Схоже, що проблемами братів наших менших переймаються лише дві категорії населення: дивакуваті фанати, які за власні гроші рятують, лікують, утримують покинутих іншими тварин, і так звані «дог-хантери», тобто люди, які знову ж витрачають власні час і кошти, щоб знищувати чотирилапих. Органи влади (як державні, так і місцевого самоврядування) на цю проблему просто заплющили очі й постійно її ігнорують. Яскравим підтвердженням даної тези є один документ, котрий називається «Правила тримання собак, котів, хижих тварин у населених пунктах Української РСР». Зверніть увагу на останні два слова — «Української РСР». Документ цей прийнятий іще в 1980‑му році в межах держави, котрої на сьогоднішній день не існує. Немає держави, відповідно, нікому й перейматися дотриманням цих Правил. Хоча, ні, українські депутати спромоглись таки прийняти закон про гуманне поводження з тваринами. Але, чого там гріха таїти, до цього їх спонукало не так бажання нарешті впорядкувати стосунки людей і тварин, як вимоги європейської спільноти, до якої ми з усіх сил пнемося. Та облишимо лірику і перейдемо нарешті до конкретики, до суворих реалій, у яких співіснують українці та українські собаки.
Люди «гризуться» через собак
Ситуація, яка виникла в селі Куст-Кущі, що поряд із Біликами, є яскравим підтвердженням того, що діяльність української державної машини, м’яко кажучи, далека від ідеалу. У результаті звичайні громадяни вимушені буквально «гризтися» між собою. У даному випадку до «гризні» призвели саме собаки.
На околиці Куст-Кущів проживає Віктор Дубина. Чоловік утримує у дворі будинку, який дістався йому в спадок від мами, більше двох десятків псів. Тварини живуть не лише на подвір’ї Дубини, а й у занедбаних та покинутих сусідніх дворищах. Утримуються собаки під відкритим небом: ні вольєрів, ні інших спеціальних приміщень для чотирилапих на подвір’ї немає. Щоправда, усі тварини прив’язані до дерев міцними мотузками або металевими ланцюгами. Більшість собак належать до порід, які вважаються досить агресивними: вівчарки, кавказці, середньоазійські (алабаї) та німецькі.
На екскурсію в Куст-Кущі журналісти поїхали не заради власної цікавості. До редакції звернулись кілька місцевих жителів із проханням про допомогу. Справа в тому, що в Куст-Кущах крім Дубини проживають і інші люди. І деким із них доводиться сусідити з собаководом та його підопічними. Далеко не всім це подобається, аж до того, що селяни звертаються зі скаргами до органів влади. Ті, звично, не реагують. І тоді люди дзвонять і пишуть журналістам.
— Он подивіться, десятки собак, прив’язаних до дерев. Вони тут і вдень, і вночі, і літом, і взимку, — показує на собачатник Олександр Володченко.
Олександр і його дружина Ольга живуть у своєму будинку на околиці Куст-Кущів кілька десятків років. Відносно недавно вони втратили спокій після того, як Віктор Дубина організував по сусідству з ними собачий притулок. Ольга Володченко розповідає: «Двадцять величезних собацюг. Ви уявляєте, що це таке? Ні, не уявляєте. І ніхто в Кобеляках не уявляє. Тому й помагать нам не спішать. Це — вонь від спалених кісток, від тельбухів, постійне гавкання. А в моєї дитини хворе серце. Та ми просто боїмося! До нас і родичі ходити бояться: стільки бійцівських собак і всі без огорожі».
Ольга і Олександр разом із сестрою Оленою, за їх словами, неодноразово скаржились на сусіда та його собак сільському голові Людмилі Рибалко. Та приходила до Віктора Дубини, проводила з ним бесіди. Нібито одного разу бачили біля будинку любителя собак навіть місцевого дільничного інспектора міліції. Та нічого не змінювалось: Володченки боялися, собаки гавкали, кістки смерділи. Тоді 27 червня люди поїхали в Кобеляки на прийом до першого заступника голови РДА Миколи Шабалтія. Чиновник прийняв письмову заяву і пообіцяв направити її до відповідних служб, тих, що опікуються ветеринарною та санітарною безпекою.
Минув майже місяць. У Куст-Кущах знову нічого не змінилося. Як і раніше, біля одного з будинків, навколо якого припнуті собаки, дуже смердить. За кілька метрів височіє добряча купа перегнившої трави, яка вийнята з коров’ячих шлунків. Адже своїх собак Дубина годує кістками і тельбухами, котрі йому привозять м’ясники.
Зустрілись ми і з Віктором Дубиною. Він сам вийшов із двору, помітивши сусідів і незнайомих людей. Чоловік тримався впевнено і спокійно. Він стверджує, що собак збирає для того, щоб їх урятувати. Пояснює: «Частину собак мені віддають біличани, частину привозять громадські організації. Я тварин лікую і годую. Ви вважаєте, що буде краще, якщо такі великі пси бродитимуть по вулицях Біликів?» Дубина розповів, що всіх своїх підопічних тварин він у обов’язковому порядку вакцинує від хвороб. І навіть продемонстрував кілька упаковок з препаратом «Нобівак». Ми перевірили, дійсно, це є вакциною від чуми, лептоспірозу та ентериту. А в управлінні ветмедицини нам підтвердили, що Віктор Дубина викликав у своє господарство ветеринарів для проведення щеплень від сказу. За словами собаковода-любителя, утримання одного породистого пса в рік обходиться у 5 тисяч гривень. Крім великих сторожових собак у нього на садибі проживають і звичайні «дворняги», і пекінеси. Як доказ, Віктор Дубина виніс із двору двох маленьких цуценят, у яких ледве очі розплющились. Чоловік заперечив припущення сусідів про те, що він робить бізнес на собаках. Щоправда, так і не пояснив, як на свою півторатисячну пенсію утримує два десятки тварин.
Сусіди не вірять у благородні наміри Віктора Дубини. Вони вимагають, щоб він тримав удома не більше п’яти собак, а всіх інших тварин роздав або продав.
Практично всі, хто тримає собак, — порушники
Зустрілись ми і з чиновниками, яким відомо про собачий конфлікт у Куст-Кущах. Сільський голова Людмила Рибалко повідомила, що неодноразово бувала у Віктора Дубини, просила його обгородити двір, де утримуються собаки. Інформацію, про часті візити посадовця, підтверджують як сам Дубина, так і Володченки. Приходив до любителя собак і дільничний інспектор міліції. Він обмежився профілактичною бесідою.
Заступник голови РДА Микола Шабалтій підтвердив, що Володченки приходили до нього зі скаргою. Їх заява була оперативно відправлена санітарним і ветеринарним лікарям, але від них відповідь ще не надійшла. Ми розмовляли з Миколою Павловичем 22 липня. Заяву Володченки писали 27 червня. Отже, для надання відповіді бюрократам залишилось 5 днів. Далі вони самі порушують закон.
А що ж, власне, гласить Закон? Точніше, оті, ще радянські, Правила. Так от, у Правилах чітко написано, що утримувати в квартирі чи будинку можна не більше одного кота і собаку. Надлишок — за згодою сусідів. Усі тварини мають бути зареєстровані. Реєстрацію проводить ЖЕК або виконком сільради, у даному випадку — Червоноквітівської. Обов’язковою умовою тримання собак у дворі є міцна огорожа (навколо двору Віктора Дубини паркану немає взагалі). Також мають бути встановлені таблички з попереджувальними написами.
Отже, порушень, за які можна штрафувати Віктора Дубину, знайдеться чимало, аби лише хтось цим зайнявся. До речі, такими ж порушниками є практично всі жителі Кобеляцького району. У всякому випадку ті, хто тримає вдома більше одного незареєстрованого кота і собаку.
