У надворсклянському селі вчергове відбулось відзначення Дня Військово-морського флоту.
Серед чоловіків, які служили в армії, є така традиція — щороку разом збиратися колегами за родами військ. Як правило, подібні зібрання відбуваються в дні професійних свят ще радянських військових. У принципі, нічого дивного у цьому немає. Усе ж, більша частина соціально-активного населення чоловічої статі проходила службу в лавах Збройних сил ще Радянського Союзу. Покоління, яке служило в українській армії чи на флоті, менш чисельне і ще не може грати роль «першої скрипки».
Найактивніше відзначають свої професійні свята представники трьох родів військ: прикордонники, десантники і моряки. Перші в цьому році збирались навіть двічі: під час Дня прикордонника і на свято, яке має назву День зеленого кашкета. За ними настала черга моряків.
У Кобеляцькому районі відзначення Дня флоту має свою специфіку. Так уже повелося, що прикордонники і десантники традиційно збираються в райцентрі. Солдати-ветерани марширують містом, а потім частуються десь на околиці. Часто — на мальовничому березі Ворскли. Та місцина і назву відповідну має — Мальованка.
А ось ветерани флоту звично для себе тягнуться до води. Місцем збору вони вже багато років поспіль визначають село Перегонівку, яке розташоване на правому березі Ворскли. Місцеві жителі настільки звикли до приїзду моряків, що перетворили їх свято на аналог Дня села. Перегонівці завше накривають щедрі столи, варять смачну юшку, проводять концерт, на який запрошують усіх бажаючих. Таким чином Перегонівка отримала неофіційний статус такого собі «флотського» села. Після цього село стало відрізнятися від інших схожих населених пунктів району не лише тим, що має свого старосту Івана Шабельника, хокейну команду і надзвичайно згуртовану громаду, а ще й власним унікальним святом.
По команді — на концерт
Цього року на місце відзначення професійного свята з’їхались близько чотирьох десятків моряків. Їх вітали більше сотні місцевих жителів та гостей села. Чимало «дачників» із Києва, Харкова, Полтави також прийшли подивитись на незвичайне для них дійство.
Моряки вишикувались у шеренгу згідно з флотами, у яких служили. Потім колишній матрос, а нині підгорянський сільський голова Анатолій Няйко доповів про готовність до проведення свята старшому за рангом мічману Леоніду Андрейку. Право підняти прапор Військово-морського флоту надали Володимиру Барабашу. Глядачі з цікавістю спостерігали за всім цим. Щоправда, відзначали, що надто тихо моряки команди віддають. «Розучились, видно, що давно не служили», — перемовлялись люди. Виправити ситуацію взявся кіровський сільський голова Сергій Пилипенко, який гучним «генеральським» голосом скомандував: «На перегляд концерту — кроком руш!»
Місцеві аматори сцени, яких згуртувала завідуюча Будинком культури Любов Полонська, зустріли гостей села, одягнувши спеціально для них традиційні тільняшки. Узагалі, увесь концерт був присвячений морській тематиці. У фойє Будинку культури бібліотекар Любов Шабельник облаштувала невелику книжкову експозицію. Чільне місце на ній було відведено перегонівцям, які служили на флоті. А про сім’ю Черевко вчителька написала цілу біографічну розповідь.
Із Перегонівки — у Сєвєроморськ
Доки більшість люду слухали концерт, 80-річний Ілля Покидько вийшов посидіти на лавочці перед входом у клуб. «Трошки послухав і пішов на свіжий воздух. Важко мені в клубі дихати, вік уже ж який, — пояснив ветеран. — А взагалі, добре діло придумали».
Ілля Романович також служив на флоті, а було це в далекі 50-і роки, коли моряки несли службу довгих чотири роки. Доля закинула його в російське місто Сєвєроморськ. Там він служив матросом. Говорить, що обслуговував літаки морської авіації. Ілля Романович згадує, як у Сєвєроморськ потрапила його рідна сестра. У ті часи, як відомо, виїхати з села самостійно було практично неможливою справою. Адже члени тодішніх колгоспів не мали паспортів. Документи людям видавали лише після особливого розпорядження. Сестру ж із села забрав один із офіцерів Північного флоту. Він одяг парадну форму, начепив кортик і пішов у військкомат. І лише авторитет офіцера допоміг дівчині виїхати з села.
Ілля Покидько розповів, що екстремальне хрещення водою пройшов ще в дитинстві. Хлопчина в 11 років уже працював у колгоспі. Його призначили возити воду в поле. І малий Ілько в один із моментів послизнувся й упав у колодязь та просидів там кілька годин, тримаючись за ланцюг. Аж доки пастухи, що нагодились до колодязя, не визволили хлопчика з водяної пастки. «Добру справу в нас у селі організували, — так оцінює свято Ілля Романович. — І гостей добре прийняли, і собі втіха».
Згадували присутні на концерті і про долю своєї школи. Усі, як один, висловлювали задоволення тим фактом, що в Перегонівці залишили діючим цей навчальний заклад. Люди говорили: «Якщо школа в селі, то й діти на його благо працюють. Ось зараз на концерті виступають. І люди зійшлися, бо хочуть на своїх дітей та внуків подивитися. А якби розкидали учнів по інших школах, то й концерту не було б і глядачів також. Кобеляцька школа дітей до виступу в Перегонівці не готуватиме».
По закінченні концерту моряки вшанували пам’ять загиблих і померлих колег, опустивши у воду Ворскли символічні вінки. Потім усі пішли частуватись юшкою. Її, як завжди, неперевершено приготував староста села Іван Шабельник.
