Деякий час тому добрий знайомий, по-справжньому віруюча людина, висловив свою думку щодо запобігання вагітності в домашніх тварин. Конкретніше — у собак. Він вважає, що давати собакам протизаплідні пігулки є гріхом, втручанням у природний, даний Богом, процес.
Інший чоловік, невідомий ні автору, ні широкому загалу, напевне, вважає себе безгрішним. Два чи три тижні тому він приніс до сміттєвих контейнерів, що в мікрорайоні Солонці, трьох цуценят і залишив їх там. Так, цей чоловік не втручався у природній процес і його собака народила цуценяток. Потім їх не вбили, не втопили і не закопали живцем у землю. Їх принесли до сміттєвих контейнерів, туди, де бувають люди, і де тваринки можуть знайти якусь їжу. І нібито все за фен-шуєм і гріха немає. Адже чи виживуть цуценята, чи загинуть від холоду і голоду — усе в руках Божих.
Створюється враження, що такі ж набожні люди знаходяться у всіх ешелонах сучасної української влади. Вони теж перекладають вирішення проблеми бездоглядних тварин виключно на Господа. Убивати собак і котів не можна, а далі — як доля розпорядиться. Доля, як правило, дає тваринам невеликий вибір. Більшість собак і котів гинуть від холоду, голоду, хвороб, під колесами автомобілів або від дії отрути, якою їх таємно годують чиновники і «догхантери» (мисливці на собак). Більш щасливим чотирилапим допомагають закордонні ветеринари чи вітчизняні диваки-природолюби. У держави ж грошей на ці потреби не вистачає. «Тут дітей нічим лікувати, а ви про собак думаєте», — кажуть урядовці. Дійсно, людські діти важливіші за собачих, але грошей не вистачає ні людям, ні собакам.
І не вистачатиме до того часу, доки українські владоможці не почнуть думати про справжнє вирішення проблеми, а не про власні інтереси.
От, скажімо, збудувати притулок для тварин за бюджетний кошт вартуватиме від кількох сотень тисяч до сотень мільйонів (у залежності від масштабів). Набагато дешевше та ефективніше віддати ці гроші громадським організаціям або приватним особам, які опікуються тваринами. Але ж не дадуть… Навіть самостійно відкрити офіційний притулок не дозволять. Один сільський голова з Кобеляцького району розповів: «Ми проблему бродячих собак вирішили б легко і дешево. Є в нас волонтери, згодні опікуватись чотирилапими, є порожні приміщення, є фермери, котрі виділили б якісь харчі. Та спробуй це зроби — перевірками затероризують».
… Викинуті цуценята прийшли до людей. Зараз вони живуть у дворі автора статті. Але довго їх утримувати ми не зможемо. У дворі є зовсім малі діти. Візьміть цуценят, будь-ласка. Гавкучі, їдять усе.
