26 липня в Світлогірське завітав Його Високопреосвященство архієпископ Полтавський і Кременчуцький Федір. У цей день храм Собор Архангела Гавриїла відзначав престольне свято та свій ювілей, річницю з дня першої служби Божої. Між іншим, у селі це єдиний храм Київського Патріархату.
До зустрічі з Владикою готувалися чи не всім селом: хтось допомагав матеріально (надали кошти, продукти), а хто — фізично (варили страви, накривали на стіл та приводили все до ладу). Привітати архієпископа Федора вийшло багато селян, настоятель храму отець Дмитро Шевченко. Вихованці місцевого дитячого будинку зустріли Владику хлібом та сіллю. Також на зустріч прибули благочинний Кобеляцького району протоієрей Дмитро Кулічковський та отець Маркіян із Бутенок.
Далі звершили Божественну літургію, яку Владика також приурочив до святкування 1025-ліття Хрещення Київської України-Руси. Після служби діти порадували архієпископа Федора піснями в супроводі гармошки. Священник нагородив двадцять двох жителів села і прихожан храму грамотами за особистий внесок у розбудову УПЦ та удостоїв Орденом Святого Архістратига Михаїла парафіянина Олега Тараненка, який надав приміщення для церкви.
Після святкової трапези розпочалася розважальна програма. Учасники художньої самодіяльності Світлогірського (кер. Едуард Стряп) підготували міні-концерт. Владика був вражений світлогірськими талантами і запросив Едуарда Ілліча разом із вихованцями взяти участь у пасхальному фестивалі «Пасхальний кошик» (відбувається на другий день після Пасхи в Полтаві).
До речі, на свято у Світлогірське приїхав і колишній голова Кобеляцької райдержадміністрації Володимир Чернявський, який проспонсорував створення мармурової пам’ятної дошки на честь загиблих жителів села Переволочна.
Про все це нам повідав настоятель храму отець Дмитро. Чоловік з радістю поділився своїми думками та враженнями:
— Найперше, варто знов-таки відмітити Олега Тарененка, який нещодавно віддав ще одне приміщення для розбудови храму з великими куполами. Хочу також подякувати за фінансову підтримку родині Кришнів, сім’ї Козарів із Озер та всім іншим охочим завжди допомогти. Крім цього, висловлюю щиру подяку братам Бражкам за встановлення купола, а нашим умільцям Підбуртному та Лаврішку — за виготовлення металевого хреста. Сподіваюся, що з такими людьми, які відгукнулися допомогти, буде так же легко будувати величний храм на святій подніпровській землі.
