Його протяжність складає шість кілометрів. А вартість проекту — майже 900 тисяч гривень.
У п’ятницю багато жителів села Ганжівка та гостей із району зібралися біля будинку сім’ї Романа та Наталії Галаган. Саме в їхньому домі цього дня мали пустити воду, на яку місцеві жителі чекали не один десяток років. Господиня будинку розповіла нам, що водою з шахтних колодязів було неможливо користуватися навіть у побуті, не говорячи про її споживання.
— Декілька років тому місцеві жителі провели сходку, створили громадську організацію для вирішення проблем водопостачання. Вони ж займалися виготовленням необхідних документів. І зараз воду вже провели, — розповідає Наталія.
Ми поцікавились, у яку суму їм обійшлося будівництво водогону. Молода жінка відповіла, що всього — у 300 гривень.
— Просто мій чоловік усе робив власними руками. Ми лише витратили гроші на документацію. А іншим людям це вийшло дорожче, — каже Наталія.
Інша жителька Ганжівки Яніна Носова назвала суму в 1400 гривень.
— Це ціна, включаючи вартість труб. Та по хаті розводки ще немає. Ну це, думаю, буде коштувати мені ще десь 600 гривень, — стверджує жінка.
Цього дня до Ганжівки приїхали керівники району та області. За словами Анатолія Таранушича, сміттєзвалище було ліквідовано ще в минулому році, а будівництво водогону стало можливим завдяки співфінансуванню обласного, районного бюджетів, спільному проекту Європейського Союзу і Програми розвитку ООН «Місцевий розвиток орієнтований на громаду» та внеску громади. Загальна вартість проекту — 878 тисяч 186 гривень.
— Сьогодні я отримую неабияке задоволення від того, що спільними зусиллями громади і влади нам вдалося втілити в життя цей проект. Адже далі користуватися такою водою, яку споживали ганжівчани, було просто неможливо, — каже голова РДА.
Сільський голова Сергій Кобель зазначив, що цей день для жителів Ганжівки — значима подія. Адже здійснилася давня мрія і бажання селян: споживати і використовувати якісну питну воду.
— Питання з проведення централізованого водопостачання в Ганжівці піднімалося ще в кінці 90-х років. Та вирішенням цієї проблеми тоді ніхто не займався. Через функціонування на території села сміттєзвалища про якісну питну воду сільські жителі не могли і мріяти. Тому що вміст нітратів у деяких шахтних колодязях перевищував гранично допустимі норми споживання. Та відтепер мрія всіх жителів села втілилась у реальність, — сказав Сергій Андрійович.
Від імені громади досить емоційно виступила Марія Койнаш.
— Для жителів Ганжівки вирішились дві глобальні проблеми. До того ж, майже одночасно. Що стосується мусорки, то коли її закрили — спасли життя багатьох людей. Я жила за 500 метрів від того крематорію. Мухи літали страхолюдні, а пацюки бігали ротами. І до кого ми не зверталися, то поміг тільки голова райдержадміністрації. Слава Богу, шо мусорку закрили і водопровід оцей нам провели, — підсумувала жінка.
І нарешті настала урочиста мить. Право пустити першу воду з нового водогону надали голові облдержадміністрації Олександру Удовіченку та голові райдержадміністрації Анатолію Таранушичу. Після чого настоятель Свято-Миколаївського храму отець Василій її освятив. А потім окропив водою і всіх присутніх.
— Хай буде сьогодні маленька Пасха, — з посмішкою зазначив священик.
Після того, як відгриміли фанфари
Безумовно, співробітники «ЕХО» були просто зобов’язані перевірити ситуацію з водопостачанням у Ганжівці після того, як у селі урочисто відкрили водогін. Адже в районі вже були прецеденти, коли після того, як відгримлять фанфари і переріжуться символічні стрічки, люди залишались наодинці з новими проблемами. Так, кілька років тому в міському мікрорайоні Заворскло в присутності керівників міста й району та навіть народного депутата здійснили запуск водогону. Це відбулося якраз напередодні виборів. А потім заворскляни ще довгих два роки чекали реальної, а не символічної води. Тим більше, що деякі жителі Ганжівки відкрито говорили про те, що подачу води в селі можуть припинити в будь-який момент. Причини для цього є: відсутність дозволу на спецводокористування та особи, яка візьме на баланс щойно збудований водогін.
Отже, Ганжівка, вівторок, 27 серпня, через два дні після запуску водогону. Для початку їдемо в сусідню Золотарівку, де розташована сільська рада. Сільський голова Володимир Кобель підтверджує, що дозволу на спецводокористування ганжівською водою немає. Немає поки що й людини, яка б погодилась хоча б формально обслуговувати все те «добро». Більше того, невдовзі закінчується дозвіл на добування води і в Мідянівці. Та Сергій Кобель вірить, що проблема вирішиться. Він говорить: «Ми вже провели в Ганжівці дві сходки. Люди знають, що й дозвіл потрібен, і відповідальна особа. На цьому тижні проведемо й третю сходку. Уже нібито є 3 кандидатури підприємців, із якими можна домовитись про постачання води в Ганжівку. Напевне, візьмемо на озброєння досвід сусіднього села Підгора, де водозабезпечення взяв на себе підприємець Єгоренко. Води ми теж поки що спожили мало. За дві доби лічильник, установлений на свердловині, зафіксував споживання 14 кіловат електроенергії.
Жителька Ганжівки Ганна Захарченко очікувала води ще в минулому році. Тоді ми фотографували жінку біля колодязя, на якому був установлений насос. Зараз вона отримує воду вже з централізованого водогону. Каже, що якість рідини ще залишає бажати кращого. Говорить: «Вода чорна біжить. Але мені сказали, що це тимчасово. Вона збіжить, труби промиються і все буде добре». Про те, що ганжівський водогін у будь-який момент можуть опломбувати, Ганна Захарченко не знає. На сходках вона не була.
Після візиту в Ганжівку, ми заїхали в Підгору, щоб дізнатися про досвід цієї громади в налагодженні централізованого водопостачання. Сільський голова Анатолій Няйко розповів: «У нас кілька років працював кооператив із водопостачання. Водою займались бухгалтер, електрик і слюсар. Вони отримували символічну плату. Зараз водопостачання здійснює приватний підприємець. Усі дозволи він отримав. Та цей процес тривав кілька місяців. У всіх споживачів є лічильники. Вони платять по три гривні за кубометр води. Цього вистачає на оплату всіх рахунків ще й кілька сотень залишається на ремонт».
Що ж ми маємо в сухому чи мокрому залишку? Фанфари відгриміли, гранвідсів, яким засипали дорогу до Ганжівки, по котрій їхав голова облдержадміністрації Олександр Удовіченко, уже зруйнований. Дозволів на водопостачання в Ганжівці немає, підприємця, який відповідатиме за водопостачання, теж. Немає навіть договору з «Полтаваобленерго» щодо оплати за електроенергію. Збирати документи потрібно кілька місяців і коштуватиме це близько 10 тисяч гривень. Де брати гроші — теж не зрозуміло.
За словами сільського голови, за дві доби спожито 14 кіловат електроенергії. Це при тому, що один насос за годину спалює 10 кіловат, подаючи 8 кубометрів води. Виходить, що воду подавали півтори години. Або електроенергію крадуть? Так чи інакше, але згідно з діючим законодавством, воду для Ганжівки повинні перекрити.
… Учергове доводиться констатувати, що в цій державі нічого не міняється. Усе ті ж запуски до свята, штурмівщина і «весільні генерали». Чого нічого не міняється? Або не можуть, або не хочуть.
P.S. До речі, ганжівський водогін уже відключений від енергопостачання. Електрику й підключали виключно для пробного запуску. Бабуся Ганна ще довго питиме воду з колодязя.
